Старый поселок Прохоровского рудника. Старе селище Прохоровського рудника. Поштова листівка видавництва М.Л. Іцковича. Юзівка, початок XX ст.
Історія Прохоровських копалень бере свій початок у 1870 році, коли Ігнатій Прохорович Прохоров разом із Яковом Івановичем Древицьким розпочали розробку кам’яного вугілля на лівому березі річки Кальміус, на території сучасного Будьонівського району Донецька. Землі, на яких розташовувались шахти, належали Області Війська Донського та займали площу близько 2000 десятин.
Після кількох десятиліть інтенсивної розробки, у 1895 році шахти перейшли до Шміцера та Кухаревича, а вже у 1896 році — до Анонімного товариства Прохоровських кам’яновугільних копалень (Societe Anonyme des Charbonnages Prokhorow), заснованого в Брюсселі. Статут товариства було подано 14 березня 1895 року та затверджено в Російській імперії 20 грудня того ж року. Статутний капітал становив 5,5 мільйонів франків (11 000 акцій по 500 франків).
Акція в 500 франків Анонімного товариства Прохоровських кам'яновугільних копалень, 1895 р.
Акція Анонімного товариства Прохоровських кам'яновугільних копалень. Зворот
Проте підприємство стикнулося з проблемою великої кількості метану, особливо на Древицькому руднику, через що деякі шахти довелося тимчасово закрити. У 1905 році новостворене Бельгійське акціонерне товариство «Орендна компанія Прохоровських кам’яновугільних копалень» (Compagnie des Charbonnages de Prochorow) орендувало у попереднього товариства землю та виробничі об’єкти, поступово відновлюючи шахти і споруди, які зазнали занепаду протягом кількох років простою підприємства.
Акція в 500 франків Бельгійського акціонерного товариства «Орендна компанія Прохоровських кам’яновугільних копалень», 1912 р.
У 1910 році всі будівлі, споруди та чотири шахти (№№ 2, 6, 8, 9) перейшли у власність новоствореного товариства. У 1912 році були завершені роботи з проходки шахти №10 «Капітальна». Крім того, на підприємстві функціонували коксові печі (132 шт. системи «Коппе» у 6 батареях), цегельний завод та механічна майстерня, а також зводилася велика електростанція з динамомашиною на 300 кВт і паровою машиною потужністю 350 к.с. На той час на руднику працювало 1500 робітників, 33 службовці та 5 інженерів та 4 штейгера. Статутний капітал компанії досяг 6 мільйонів франків. Із 2000 десятин землі 1500 здавалися селянам в оренду для сільськогосподарського використання.
Станом на 1917 рік до складу Прохорівського рудника входили чотири шахти: №9-біс, №9 «Капітальна», №10 та шахта «С».
Société Anonyme des houillères de Prokhorofka. L’ascenseur. Анонімне товариство Прохоровських кам'яновугільних копалень. Підйомна машина. Фото О.М. Іваницького підготовлене до
міжнародної виставки в Парижі в 1900 р.
Transporteur aux chaines de la Société Anonyme des houillères de Prokhorofka. Ланцюгова дорога Анонімного товариства Прохоровських кам'яновугільних копалень. Фото О.М. Іваницького підготовлене до
міжнародної виставки в Парижі в 1900 р.
Société Anonyme des houillères de prokhorofka. L’église. Анонімне товариство Прохоровських кам'яновугільних копалень. Успенська церква при рудниках Богодухівської балки. Фото О.М. Іваницького підготовлене до
міжнародної виставки в Парижі в 1900 р.
Для потреб службовців і робітників існувало дві робітничі колонії, які загалом включали 22 будинки для адміністрації та контори з 32 квартирами, 56 казарм на 1470 робітників, а також 156 сімейних будинків із такою ж кількістю квартир. При руднику діяла лікарня на 25 ліжок з одним лікарем, двома фельдшерами та акушеркою-фельдшеркою. Для дітей працівників функціонувала школа на 166 учнів із двома вчителями та одним викладачем Закону Божого. Також була лазня. Для дозвілля службовців існувало громадське зібрання з більярдом та власним оркестром.
Старый поселок Прохоровского рудника. Старе селище Прохоровського рудника. Поштова листівка видавництва М.Л. Іцковича. Юзівка, початок XX ст.
Новый поселок Прохоровского рудника. Нове селище Прохоровського рудника. Поштова листівка видавництва М.Л. Іцковича. Юзівка, початок XX ст.
Контакти
RSS
