«Юзовка. Работа в шахте. Укрепление стен и потолка подземных коридоров шахты». Поштова листівка, початок XX ст.
Яків Зусманович Перех народився в 1876 році у Віленській губернії (нині територія Литви). За інформацією донецьких краєзнавців, він закінчив фельдшерську школу в Вільнюсі у 1900 році. Спочатку працював за фахом, але згодом, з невідомих причин, вирішив зайнятися книжковим бізнесом.
Яків Перех, його жінка Марія та донька Фріда (посередині).
Коли саме Яков Перех з’явився в Юзівці, серед краєзнавців є різні версії. Однак відомо, що влітку 1909 року він уже мешкав там. У довіднику “Вся Россия” за 1911–1912 роки є згадка про книгарню Переха в Юзівці.
На зворотному боці листівок, виданих Яковом Перехом, можна побачити різні написи. Наприклад: "Изд. Якова Переха, книжный и писчебумажн. маг. “Знание”, Юзовка", "Издания Я.З. Переха, книжн. киоск I-я линия", "Издания Якова Переха, книжный киоск Юзовка 1-я линия. Склад удешевленных книг", а також "Издания Якова Переха, книжный киоск Юзовка 1-я линия. Склад удешевленных книг со скидкой от 50 до 75%".
Крім того, на цих листівках зображені види Першої лінії.
Цікавий випадок стався з братами Перехами в 1913 р. У поїзді, у вагоні 2-го класу, на перегоні Юзово—Волноваха була здійснена велика крадіжка. У одного з пасажирів, некого Переха, невідомий злочинець викрав векселі на суму 20 000 рублів, пальто, саквояж і книгу — «Устав гражданского судопроизводства». Зловмисника тривалий час не вдавалося знайти. Лише 4 червня його затримали, причому ключову роль у затриманні відіграла згадана книга — «Устав гражданского судопроизводства». Подія розгорталася наступним чином: у книжковий магазин на станції «Юзово» 4 червня зайшов молодий чоловік і запропонував купити у нього книгу «Устав гражданского судопроизводства». Випадково в цей час у магазині перебував брат Переха, в якого було здійснено крадіжку. Книга, природно, привернула його увагу, адже він її впізнав. Після цього брат потерпілого повідомив про інцидент поліцію. Затриманий «продавець» книги зізнався у крадіжці. Він також заявив, що викрадені векселі й інші документи спалив, а речі продав невідомим особам. Затриманий назвався С. Богачем, 24 роки, та повідомив, що перебував на військовій службі, але дезертував. (Газета «Южный край», 11 червня 1913 року).
Яков Перех та його брати Йосеф (справа) та Саша (посередині).
За інформацією донецьких краєзнавців, у радянський час Яків Перех був позбавлений виборчих прав, які йому повернули лише в 1934 році. До 1929 року його діяльність була пов’язана з книжковими складами та видавництвами. Після цього він повернувся до своєї першої професії: пройшов фельдшерські курси підвищення кваліфікації, працював у Горлівці, а згодом у Донецьку. Яків Зусманович Перех помер у 1939 році.
На сьогодні нам відомо 5 листівок Переха з мотивами шахтарської праці. Одна з них — листівка «Юзовка. Робота в шахті. Укріплення стін і стелі підземних коридорів шахти». Насправді, ця листівка не має відношення до Юзівки. Малюнок був створений валлійським художником A.C. Michael по фотографії для журналу The Illustrated London News 24 лютого 1912 року.
Донецький басейн в шахті. Поштова листівка видавництва Якова Переха. Юзівка, початок XX ст.
Ця листівка також не має відношення до Юзівки, оскільки це малюнок італійського художника Шевальє Фортуніно Матанії для лондонського журналу The Sphere від 2 березня 1912 року.
Наступна листівка є мультивидною. Один з видів: «Юзовка — тип шахтаря «
Коногон», другий — «Буріння пласта для розвідки», і третій — «Житла шахтарів — «Балагани».
Перший вид, як і попередній, — це малюнок художника Шевальє Фортуніно Матанії для
The Sphere від 9 березня 1912 року.
Звідки були взяті наступні два види, знайти не вдалося, але, скоріше за все, це теж не Юзівка. Ми бачимо, що між видами зображена рослина, а саме будяк, який є символом Шотландії. Якщо ми погуглимо шахтарські житла в Шотландії, то знайдемо дуже схожі зображення на той, який підписаний як «Балагани». Можна припустити, що, якщо Юзівку будували валійці або британці, вона мала бути схожа на їх батьківщину. І так, вона справді схожа, але є деякі відмінності. Наприклад, на схожих будівлях у Юзівці я не знаходжу димарів такої ж конструкції, як на правому боці вулиці. Крім того, ці будівлі не підпадають під класифікацію «балагани». Балагани були більш простими будівлями — напівземлянками, де стіни заглиблені в землю, а зверху видно тільки дах. Вікна знаходяться тільки з торців, а всередині є піч.
Як видно, це зовсім не схоже на те, що ми бачимо на листівці.
Четверта листівка «Юзовка - работа в шахтѣ (в забоѣ)». Хто є автором цього фото, встановити не вдалося, але це дійсно Юзівка. Вперше ми зустрічаємо це фото в книзі про завод Юза, підготовленій до виставки в Катеринославі в 1910 році.
Новоросійське товариство, Юзівка. Южно-руська сільськогосподарська, промислова та кустарна виставка в Катеринославі 1910 року.
Це фото також є в музеї ДМЗ з підписом, що це шахта №8 Вєтка, 1910 рік.
Остання, п'ята листівка: «Юзовка. Робота в шахті.
Саночник-робітник, що вивозить добутий вугілля по низьким коридорам у ящику на полозах».
Як і з попередньою листівкою, автора фото знайти не вдалося. Вперше я зустрічаю її в 1911 році в книзі «Труди Южно-Русского областного съезда по борьбе с холерой в Екатеринославе».
Чи цей вид має відношення до Юзівки — важко сказати, але він точно має відношення до Донецького басейну, на відміну від перших трьох листівок. Можливо, це фото Олени Петрівни Радакової, саночника з селянської шахти Слов'яносербського повіту, показане під час виставки
XII Археологічного з'їзду в Харкові. Хтозна.
Контакти
RSS
