Коногон. Зниклі професії Донбасу

Коногон за роботою. Рудник «Вітка» Новоросійського товариства. Юзівка, початок ХХ ст.

Коногон — це зникла шахтарська професія, яка існувала в шахтах до впровадження механізованих засобів транспортування корисних копалин. Коногони займалися керуванням конями, що використовувалися для перевезення вагонеток з вугіллям, рудою або іншим вантажем по підземним тунелям шахти.

Головний відкотний штрек. Вознесенський рудник спадкоємців П.О. Карпова. З фотографії С. Уманського. Юзівка, початок ХХ ст.

Коногон забезпечував транспортування видобутого матеріалу спеціальними вагонетками, які прикріплювалися до коней. Він доглядав за кіньми, годував їх, чистив та слідкував за їхнім здоров’ям. У темних і важких умовах під землею тварини часто ставали вірними помічниками для шахтарів, і від ставлення до них залежала ефективність роботи та безпека.

Коногони працювали у складних умовах. У шахтах було мало світла, висока вологість і тісний простір. Коні зазвичай залишалися під землею назавжди, оскільки піднімати їх на поверхню було складно. Шахтарі намагалися створити для них максимально комфортні умови в таких обставинах.

Зліва: Поштова листівка видавництва Якова Переха. Юзівка, початок XX ст. Справа: Оригінальний малюнок італійського художника Шевальє Фортуніно Матанія. Англія, 1912 р.

Основні обов’язки коногона включали догляд за кіньми, що працювали під землею, забезпечення їхнього здоров’я та харчування, керування рухом коней для правильного переміщення вагонеток по рейкових шляхах, а також контроль за станом упряжі та іншого обладнання. Важливою частиною роботи було забезпечення безпеки, уникнення аварій у вузьких та темних підземних умовах.

Тип шахтаря. "Коногон". Поштова листівка видавництва Якова Переха. Юзівка, початок XX ст.

Кривий Ріг. Коногон. Листівка видавництва ІЗОГІЗ, друга чверть ХХ ст.

У книзі Є. Колодуба «Труд и жизнь горнорабочих на Грушевских антрацитных рудниках» описується, як забезпечували безпечний спуск коней у шахту. Для цього тварину підводили до шахти, вкладали на землю, зв’язували передні та задні ноги разом, після чого поміщали в шахтний підйомник і фіксували голову так, щоб кінь не міг рухатися. Ці заходи були необхідні, щоб уникнути травмування під час спуску.

В іншому епізоді автор згадує про невелику рудничну кобилу, яка настільки звикла до спуску в шахту, що, як тільки її підводили до місця, сама лягала на землю. Їй зв’язували ноги та прив’язували до каната спеціального ворота. При цьому кінь залишався абсолютно спокійним, демонструючи повну адаптацію до процесу. Ці описи відображають непрості умови праці та особливу роль тварин у шахтарській справі, а також їхню здатність до адаптації навіть у важких і незвичних обставинах.

Підземні роботи на Грушевських антрацитових рудниках. Початок ХХ ст.

Також у книзі Є. Колодуба «Труд и жизнь горнорабочих на Грушевских антрацитных рудниках» описується, як коні, опущені в шахту, швидко звикали до підземного середовища. Вже через кілька днів вони досконало освоювали особливості рейкового шляху, яким транспортували вагонетки. У тексті зазначено, що на початку зміни коню було достатньо один раз показати шлях до місця приєднання вагонеток. Після цього він самостійно цілий день повертався та зупинявся саме там, де його запрягали. Це яскраво ілюструє, як тварини адаптувалися до важких умов шахтарської роботи, полегшуючи транспортування вантажів.

Підземні роботи на Грушевських антрацитових рудниках. Початок ХХ ст.

Коногони працювали не лише у вугільних шахтах, а й у соляних копальнях. У цих підземеллях вони перевозили важкі вагонетки, наповнені сіллю, допомагаючи людям у видобутку цього цінного ресурсу. Соляні копальні завжди відрізнялися своєю атмосферою – блискучі стіни, вкриті кристалами солі, і коні, які старанно виконували свою роботу, створювали унікальний пейзаж. Чудовим прикладом цього є поштові листівки з рудника Шевченко (Харламівська копальня), які яскраво ілюструють працю коногонів у соляних шахтах.

Соляний рудник ім. Шевченка в Артемівському окрузі. Робота загонщиків під час відвантаження солі від бурильників. Поштова листівка, 1920-1930-рр.

Соляний рудник ім. Шевченка в Артемівському окрузі. Водопій коней у шахті. Поштова листівка, 1920-1930-рр.

Коногон символізує важку працю та турботу про живих помічників, які підтримували людей у складній та небезпечній роботі. З появою електричних локомотивів, стрічкових конвеєрів та інших механізованих засобів транспортування потреба в конях зникла, і професія коногона відійшла в історію. Проте вона залишилася важливою частиною історичної спадщини багатьох гірничих регіонів, зокрема Донбасу, Західної Європи та інших країн, де розвивалася вугільна промисловість.