Носов А.А. (Носов 2-ой). Описание Лисичанского, Успенского и Городищенского каменноугольных рудников. Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. 1870. Т. 2. Харьков: В Университетской типографии, 1870. С. 1-46, черт., карти.
Олександр Олексійович Носов (Носов 2-й) (1834–1879) — гірничий інженер. Після завершення навчання у Корпусі гірничих інженерів (1856) працював у Луганському гірничому окрузі. З 1871 року обіймав посаду окружного інженера 2-го гірничого округу західної частини Донецького басейну.
Видання містить описи Лисичанського, Успенського та Городищенського кам’яновугільних рудників, способів видобутку вугілля, детальний опис якостей вугілля та його зольності. Також наведено докладні описи геологічних розрізів зазначених родовищ. Доповнено пластовими картами та кресленнями гірничих виробок.
Завантажити PDF
Джерело: eScriptorium. Репозитарій ХНУ імені В.Н. Каразіна
Пластова карта Лисичанського кам'яновугільного родовища. Масштаб карти та розрізів: у дюймі 1 верста (1:42 000).
Початкову розробку вугільних пластів, яку почали недосвідчені в цій справі селяни села Лисичанськ, здійснювали в балці Лисичій, на виходах вугільних пластів або на оголеннях у цій же балці. Вона полягала здебільшого в неглибоких вугільних ямах або похилих штольнях. Проте з передачею цього родовища до гірничого відомства у 1795 році (за часів Гаскойна, засновника
Луганського заводу) видобуток вугільних пластів почав здійснюватися більш упорядковано.
Зокрема, з поверхні пробивали шахту до перетину вугільного пласта, від шахти в обидва боки по його простиранню прокладали горизонтальний прохід — ґрунтштрек. Від нього через кожні три сажні, у напрямку підняття й падіння пласта, пробивали поперечні орти, які, у свою чергу, з’єднувалися поздовжніми штреками. Таким чином, розробка тривала за допомогою горизонтальних проходів до тих пір, поки не виникали перешкоди через відсутність вентиляції. У таких випадках пробивали нові шахти або вентиляційні отвори (люфтлохи), і роботи продовжувалися у звичному форматі.
Лисичанський кам’яновугільний рудник знаходився за 80 верст від Луганська. Тому адміністрація намагалася знайти вугільне родовище ближче до заводу. У результаті біля Луганського заводу з’явилися нові казенні рудники.
Завантажити (2,61 мб, 3 264 x 1 891 px)
Пластова карта Успенського кам'яновугільного родовища. Масштаб карти та розрізів: у дюймі 100 сажнів (1:8 400).
Успенський рудник знаходився поблизу села Успенка, за 25 км від заводу. Про поклади кам’яного вугілля в цьому місці стало відомо ще в 90-х роках XVIII століття. З 1802 року гірнича експедиція Луганського заводу, отримавши дозвіл від власника землі, поміщика Шевича, направляла сюди робітників для видобутку вугілля. У 1803 році було видобуто 9184 пуди, а в 1804 році — 22409 пудів.
Поміщик Шевич вирішив відкрити власний рудник. Для його селян казенний рудник став школою навчання гірничій справі. На знак вдячності за навчання своїх селян Шевич у 1830 році передав Луганському заводу ділянку землі площею 85 десятин 395 квадратних сажнів у вічне користування. На цій ділянці залягали крутонахилені пласти невеликої потужності — 1–1,5 аршина. Усього було чотири пласти. Спочатку глибина шахт становила до 10 сажнів, а згодом вона збільшилася до 20 і більше сажнів. У східній частині яру Бузинуватому було створено водовідливну шахту.
До 1850 року на Успенському руднику було пробито 15 шахт. За півстоліття видобуто 2 211 707 пудів вугілля. Середня вартість одного пуда складала 3,3 копійки. Шахтні стволи укріплювалися зрубом із двовершкових дубових дошок, а штреки або галереї будували з розколотих навпіл дерев’яних обрубків.
Завантажити (1,85 мб, 3 458 x 2 117 px)
Пластова карта Городищенського кам'яновугільного родовища. Масштаб карти: в дюймі 3 версти (1:126 000).
Городищенський антрацитовий рудник знаходився на землях казенного села Городище, за 76 верст від Луганська. Кам’яне вугілля було виявлено тут наприкінці XVIII століття, а розробка почалася в 1842 році. Вугілля належало до антрацитів. Видобуток вівся в балці Парамоновій. Потужність пласта становила 2 фути 4 дюйма. Розробка вугілля здійснювалася за прикладом Лисичанського рудника, застосовувалася стовпова система з закладкою порожнин після видобутку породою.
Як і на Успенському руднику, тут не було окремої команди для видобутку вугілля, а завод направляв своїх робітників. Антрацит продавався приватним особам і Чорноморському пароплавству. Частина вугілля використовувалася на Луганському заводі для плавки чугуна і опалення. З серпня 1842 по 1852 рік, за винятком 1851 року, в Городищі було видобуто 231 757 пудів антрациту. Собівартість 1 пуда складала 3,77 копійки сріблом. Доставка 1 пуда на завод обходилася від 2 до 3 копійок.
Завантажити (3,33 мб, 3 071 x 2 179 px)
Контакти
RSS
