Контакти
RSS
Білецька В.Ю. Шахтарські пісні // Етнографічний вісник. – 1927. – Кн. 5. – С.50-71.
«Коли доводиться говорити про порівнюючи малу дослідженість та відсутність наукової розробки українських лірично-побутових пісень взагалі, то відносно нових побутових пісень, що виникли за останній час в зв’язку 8 розвитком фабричного та промислового життя на Україні, треба зазначити) що не тільки будь яких дослідів, а й самих матеріялів бракує зовсім. Так, принаймні, стоїть справа з Донбасом та з донбасівськими шахтарськими піснями.
Донбас, як центр кипучої камінно-вугільної промислової діяльності, що неймовірно швидко розвинувся протягом кількох останніх десятиліть, де побудовано величезну кількість підприємств різного калібру, де скупчено десятки тисяч робітничого люду, загнаного безземеллям в глибокі шахти, — все це не могло не спричинитись до розвитку відповідної творчості, до появи пісень, в яких відбилась би в той чи пінний спосіб праця, побут і настрої робітника-шахтаря.
Чи ж є де зафіксовані цей побут і творчість, що створилась в умовах праці, повної небезпеки? Чи вживали якихось систематичних заходів в цьому напрямку? Не помиляючись можна сказати, що ні. Коли що й маємо, то тим здебільшого зобов’язані художній літературі (Черкасенко, Серафімович, Пильняк та инш.).
Збирачі українського фольклору, захоплені збиранням матеріялів з минулого життя України, не звертали уваги на шахтарів, більш того, умисне обминали їх творчість. Зіпсована "жаргонна" українська мова, частушка, як пануючий тип пісні, порівнюючи новий в українській усній творчості, мало привабливий зовнішній вигляд "промислового пейзажу", ці нові ознаки нового побуту індустріалізованої України, не пасували до завдань романтично настроєного українського збирача, якого більше вабили українські села коло Дніпра з їх безпосередньою поезією природи...»
Завантажити PDF
Джерело: Електронна бібліотека "Історична спадщина України"