«Із середини XIX ст. посилився індустріальний розвиток країни та її економіки в цілому. В нових умовах мало місце прагнення підприємців до єднання та створення професійних об'єднань у вигляді представницьких організацій. Останні - це об'єднання торгово-промислової буржуазії, що ставили перед собою звдання захистити її економічні інтереси. Вони діяли насамперед у галузях господарства. їхньою метою був вплив на органи влади і суспільну думку для забезпечення більш сприятливих умов діяльності як капіталу в цілому, так і окремих його груп. Представницькі організації виконували важливу функцію - сприяли більш ефективній виробничій і торговій діяльності, допомагали підвищенню їх ролі у житті суспільства.
Виникнення цих організацій було підготовлене тривалим існуванням бюрократичних органів, які відали промисловістю та торгівлею, а потім створенням на початку XIX ст. установ ради, в яких був представлений капітал, що зароджувався.
У рамках таких організацій його представники одержували змогу узгоджувати власні інтереси й розв’язувати суперечності, що виникали, здобували право виступати із загальною думкою перед урядом, залишаючи за собою можливість використовувати розбіжності в підприємницькому середовищі. У рамках представницьких організацій вони мали більше можливостей відстоювати інтереси окремих галузей промисловості приділяти увагу вдосконаленню техніки, впровадженню нових технологій, досконаліших форм організації праці, а в умовах кризи намагалися забезпечити економічну стабільність. Одним з типів представницьких організацій були союзи, побудовані за територіально-галузевим принципом.
Одними з перших на шлях організації таких спілок стали підприємці паливно-добувних галузей - південноросійські гірничопромисловці, які сформували своє об'єднання у вигляді з'їзду. У 1874 р. засновано з'їзд гірничопромисловців Півдня Росії, який був найстарішою та впливовішою представницькою організацією підприємців Україні. Біля його витоків стояла група великих шахтовласників - А. Ауербах, П. Горлов, І. Іловайський. З’їзд реперезентував інтереси хазяїв вугільних копалень і металургійних підприємств.
Перший з'їзд цієї організації відбувся в липні 1874 р. у Таганрозі, зібравши 30 учасників. Там було засновано особливу організацію гірничопромисловців. На II з'їзді в 1877 р. було прийнято рішення про скликання щорічних сесій з'їзду та засновано його постійний виконавчий орган у вигляді ради уповноважених з 5 осіб».
Виникнення цих організацій було підготовлене тривалим існуванням бюрократичних органів, які відали промисловістю та торгівлею, а потім створенням на початку XIX ст. установ ради, в яких був представлений капітал, що зароджувався.
У рамках таких організацій його представники одержували змогу узгоджувати власні інтереси й розв’язувати суперечності, що виникали, здобували право виступати із загальною думкою перед урядом, залишаючи за собою можливість використовувати розбіжності в підприємницькому середовищі. У рамках представницьких організацій вони мали більше можливостей відстоювати інтереси окремих галузей промисловості приділяти увагу вдосконаленню техніки, впровадженню нових технологій, досконаліших форм організації праці, а в умовах кризи намагалися забезпечити економічну стабільність. Одним з типів представницьких організацій були союзи, побудовані за територіально-галузевим принципом.
Одними з перших на шлях організації таких спілок стали підприємці паливно-добувних галузей - південноросійські гірничопромисловці, які сформували своє об'єднання у вигляді з'їзду. У 1874 р. засновано з'їзд гірничопромисловців Півдня Росії, який був найстарішою та впливовішою представницькою організацією підприємців Україні. Біля його витоків стояла група великих шахтовласників - А. Ауербах, П. Горлов, І. Іловайський. З’їзд реперезентував інтереси хазяїв вугільних копалень і металургійних підприємств.
Перший з'їзд цієї організації відбувся в липні 1874 р. у Таганрозі, зібравши 30 учасників. Там було засновано особливу організацію гірничопромисловців. На II з'їзді в 1877 р. було прийнято рішення про скликання щорічних сесій з'їзду та засновано його постійний виконавчий орган у вигляді ради уповноважених з 5 осіб».