Ломако М.М., Кулішов М.В. Лисичанська штейгерська школа (Луганщина: краєзнавчі розвідки - 2019)

Ломако М.М., Кулішов М.В. Лисичанська штейгерська школа // Луганщина: краєзнавчі розвідки: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., 19 квіт. 2019 р., Старобільськ, Україна / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка» [та ін.]. — Старобільськ, 2019. – С.43-49.

Рапорт керівника Луганського ливарного заводу Летуновського Миколи Миколайовича, сина Миколи Терентійовича, колишнього керівника округу з 1853 по 1861 рік, повідомляє, що на підставі пункту 6 інструкції Лисичанської Штейгерської школи, школа відкрита 1 вересня 1873 р. і з того дня розпочато викладання в класах [1, с. 4]. Указ про відкриття школи був підписаний 21 травня 1872 р. російським імператором Олександром II. Наведемо імена всіх начальників округу Луганського ливарного заводу, складеного нами, вони допоможуть орієнтуватися майже в столітній історії заводу.

Начальники гірничого округу Луганського ливарного заводу (1796-1887): Гаскойн Карл (Чарльз) Карлович (1796- 1806 рр.), Нілус Яків Харитонович (1806-1822 рр.), Гесс де Кальве Густав Густавович (1822-1826 рр.), Ільїн Іван Васильович (1826-1835 рр.), Мевіус Федір Павлович (1835-1840 рр.), Бекман Валеріян Олександрович (1840-1847 рр.), Фелькнер Федір Іванович (1847-1853 рр.), Летуновський Микола Терентійович (1853-1861 рр.), Мевіус Аполлон Федорович (1861-1865 рр.), Фелькнер Іліодор Федорович (1865-1871 рр.), Летуновський Микола Миколайович (1871-1875 рр.), Подимовский Станіслав Леопольдович (1875-1879 рр.), Зеленцов Іван Ілліч (1879-1880 рр.), Данчич Дмитро Васильович (1880-1885 рр.), Пушковский Микола Олександрович (1885-1887 рр.).

З прийняттям рішення про відкриття школи почалися пошуки приміщень і будівель, зручних для навчального процесу. І такий будинок було знайдено: під приміщення школи і під квартиру інспектора були пристосовані велика кам’яна казенна будівля в центрі села Лисичанська, що раніше до цього слугувала складом хлібних припасів для робітників казенних рудників.

Згодом до школи були зараховані всі будівлі, що належали до казенного заводу (чавуноливарного) і копалень: одноповерховий кам’яний будинок, поруч з будинком померлого священика Павла Фірсова, в якому мав квартиру управитель заводу; двоповерховий кам’яний будинок, де квартирував доглядач казенних рудників; одноповерховий кам’яний будинок, розташований поруч з садибою купця Миколи Гладкого, власника шахти „Прасковья”, Лисичансько-Донецького кам’яновугільного рудника в районі балки Дурний яр.

Данчич Дмитро Васильович

У 1877 р. інспектором школи був призначений гірський інженер Дмитро Васильович Данчич - особистість вельми неординарна. Він запропонував побудувати теслярну майстерню та кузню для практичних занять, пристосувавши для цієї мети нижній поверх будинку, де до цього розміщувались контора та шпиталь. Після роботи на посаді інспектора (керуючого) Данчич був призначений начальником Луганського округу, але був пізніше переведений до Катеринослава.

У 1881 р. будинок керуючого заводом був переобладнаний під інтернат і квартири викладачів. Наступного року керуючий школою Люціан Якович Зальцгебер (колезький радник), дещо по-іншому говорить про будівлю, яку зайнято школою: „будівля, де нині міститься школа, пристосована була з провіантського магазину”.

У 1903 р. були побудовані 2 кам’яні будівлі майстерень, в одній розмістилася кузня на 12 горнів і збірно-слюсарне відділення, в іншій - теслярська майстерня на 20 учнів, з окремою кімнатою для складу дерев’яних виробів. Старі майстерні на першому поверсі двоповерхового будинку були переобладнані під лаборантську і квартири сторожів. Одночасно з майстернями побудована була лазня для учнів (в радянський період XX століття в цих будівлях розміщувалася швейна фабрика, пізніше - контора зеленого господарства, після чого в 1988 р. все це було демонтовано за ветхістю).

Вся територія школи була обнесена кам’яною аркадою.

У 1906 р. зі східного боку збудовано будівлю керуючого школою, поруч з будівлею, де раніше містилися старі майстерні. Зі східного боку будівлі школи була зроблена прибудова, для креслярської та фізичного кабінету, уздовж класів зроблений довгий коридор для прогулянок учнів, влаштований мінеральний кабінет і особлива курилка для учнів. Варто відзначити, що до школи приймалися молоді люди всіх станів, не молодше 15 і не старше 20 років, курс навчання чотирирічний.

Куріння - не найстрашніший порок в житті, який могли собі дозволити „школярi”-штейгери, забавно-страшний випадок, про який писав журнал „Гірничозаводський листок” за 1904 рік: „3 червня учень 2-го класу Лисичанської штейгерської школи — Желткевич стріляв з револьвера в викладача тієї ж школи - П.Д. Сергеева, рана дуже серйозна, положення Сергеева в небезпеці. Желткевич заарештований” [2]. Що ж сталося? Управитель школи Л.Я. Зальцгебер, зробив зауваження учневі 2-го класу за носіння оксамитового околиша на кашкеті, що не відповідало формі. Желткевіч обурився і відповів, що не має наміру підкорятися вимогам керівника школи. У той же день він був виключений зі школи. Після цього Желткевич на ринку, благо ринок був поруч, купив револьвер і прийшов у школу з вимогою отримання свідоцтва за закінчення першого класу. Йдучи по коридору запитав, де керуючий, учні підказали, що він в екзаменаційному залі, зайшовши в зал, Желткевич вистрілив. Іспит приймав Петро Данилович Сергеев, викладач математики, який підміняв хворого керуючого.

Лисичанська штейгерская школа і околиця ринку

Сергеев вижив, і ще довгих 20 років читав математику. А після смерті його поховали у будівлі школи, на могилі встановлено меморіальну плиту, і кожен з нас може покласти квіти на могилу такого стійкого викладача. А Зальцгебер незабаром помер, від водянки, в липні того ж 1904 р., і похований на старому Лисичанському кладовищі з усіма почестями від його рангу. Ім’я Желткевича більше в історії не згадувалося.

Добринін Микола Михайлович

Водопровід до школи і шкільної лазні був підведений в 1906 р.

У 1910 р. школа набула того вигляду, до якого ми вже звикли: чотири просторих класу, довгий протягом усіх класів коридор, дуже місткі фізичний і мінералогічний кабінети, бібліотека, канцелярія, учительська, приймальня лікаря і невелике приміщення під аптеку.

У цьому ж році, за клопотанням начальника гірничого управління півдня Росії, єпархіальним єпископом затверджений комітет з будівництва домової пришкільної церкви на зібрані благодійні кошти. До кінця року школі належало 19 будинків: 2 шкільних приміщення, 2 майстерні, баня, 8 надвірних будівель, 6 житлових будинків. Велика заслуга в цьому в цьому гірського інженера Миколи Михайловича Добриніна. Що нам відомо про нього?

Добринін Микола Михайлович, гірничий інженер, випускник Санкт-Петербурзького гірничого інституту, з 10.01. 1904 по 14.01.1906 рр. асистент Катеринославського вищого гірничого училища, викладав будівельну механіку. 14 січня 1906 р. призначений керуючим Лисичанської штейгерської школою, титулярний радник, відзнак не мав. Для нашого міста він запам’ятався як краєзнавець, випустив в 1910 р. книгу „Исторические и статистические заметки о Лисичанской штейгерской школе за все время ее существования (1872- 1910)”.

Інспектори-керуючі школою: Білоусов Михайло Дмитрович з 11 січня 1873 р. по грудень 1874 р., Яковлев Володимир Васильович з лютого 1875 р. по 3 вересня 1876 р., Муфель М.П. з 25 жовтня по лютий 1877 р., Данчич Дмитро Васильович з березня 1877 р. по листопад 1880 р., Білоусов Михайло Дмитрович з 12 січня 1881 р. по 1 липня 1886 р., Курбановский Володимир Миколайович з 1 липня 1886 р. по 20 жовтня 1889 р., Сакс Леонтій Олександрович з 22 жовтня по 2 квітня 1895 р., Зальцгебер Люциан Якович з 24 липня 1895 р. по 17 липня 1904 р., Левицький Євген Львович з 23 серпня по 14 січня 1906 р., Добринін Микола Михайлович з 14 січня 1906 по 1917 р.

Керуючі і доглядачі Лисичанського рудника: Томас Ропер 1795 р., Адам Сміт, Василь Пиленко, Гавриїл Микитович Козин 1817 р., Олександр Кузьмич Анісімов, Олександр Борисович Іваницький, Василь Іванович Соколов, А.І. Олів'єрі, Павло Олександрович Вагнер, Микола Павлович Версилія, штабс-капітан Кочержинський 1865 р.

Начальники та викладачі Лисичанської штейгерской школи, 1898 р.

Раніше згаданий управитель школи Данчич Дмитро Васильович, в „Гірничому журналі” за 1882 р. опублікував і статтю про учнівську штольню [3], єдину, напевно, в історії розвитку гірничої освіти у вугільній промисловості. Далі поміщаємо повний текст статті:

„С основания Лисичанской штейгерской школы (Екатеринославской губернии, Бахмутскаго уезда, село Лисичанск), практические занятия учеников рудничным искусством производились в Лисичанском руднике (шахта "Дагмара"). В виду возможной продажи в частные руки или отдачи в арендное содержание этого рудника, а также в виду однообразия занятий в шахте "Дагмара", по ходатайству моему, в 1879 году отведен для школы особый участок земли, заключающий в себе несколько пластов каменного угля.

Здесь предполагалось средствами школы и учениками, как рабочей стой, заложить рудник, в котором ученики могли бы иметь разнообразную и многостороннюю практику.

Участок земли около 10 десятин, выбранный для рудника Лисичанской штейгерской школы, находится на правом берегу реки Северного Донца и граничит с одной стороны наделами сельских обывателей, с других же стороны примыкает к казенной земле Лисичанского рудника и завода.

Отвод участка в этом месте сделан потому, что в площади его заключаются три рабочих пласта каменного угля, которых можно достигнутъ и пересечь, благодаря местным условиям, штольней, сравнительно незначительной длины; последнее обстоятельство, при ограниченных средствах школы, чрезвычайно важно, так как позволяет вести добычу угля без водоотливных и подъемных машин, устройство которых потребовало бы значительных единовременных затрат. В течении нескольких месяцев пройдено было 28 сажень, т.е. до пласта каменного угля № 1; но отсутствие средств на крепление, прокладка рельсового пути и проч. заставило приостановить работы, тем более, что по той же причине штольня закреплена была плохо и продолжать работы было не безопасно.

Таким образом дело устройства собственного рудника при штейгерской школе чуть ни погибло в самом зародыше, но, благодаря счастливому случаю, а именно приезду в Лисичанск бывшего управляющего Министерством Государственных Имуществ князя Ливена, этому делу суждено было осуществиться. Его Светлость осмотрел штольню и сознавая важность разумно веденной практической подготовки для учеников школы — будущих мастеров горного дела, приказал отпустить немедленно тысячу рублей на устройство рудника, поручив мне, без предварительного составления сметы, для сокращения времени, сейчас же, по получении денег, приступить к осуществлению проектированных мною работ, которые в настоящее время частью уже приведены в исполнение. В летнее время ученики обязательно должны производить на участке школы различные разведочные работы и проходить разведочные выработки, как-то: шурфы, небольшие штольни, рвы, зухорты, а также в песчаном грунте берега реки горизонтальные и вертикальные выработки забивной крепью.

В летнее же время ученики обязаны проходитъ на участке разведочные буровые скважины, так как в распоряжении администрации школы имеется полный буровой инструмент, для бурения до 25 сантим. Программа занятий учеников штейгерской школы рудничным искусством следующая: каждый ученик II и III классов, под непосредственным присмотром штейгера, занимается один раз в неделю, в продолжении 5-ти часов в руднике и на поверхности изучением собственно приемов работ: лопатной, кайловой, порохострелъной и проч., работая как простой рабочий известный урок, и один раз в неделю под присмотром и ответственностью ученика IV класса (по очереди) входит в состав рабочей артели, состояний исключительно из учеников, занимаясь очистной добычей угля, при чем на обязанности артели лежит добыть известное количество угля, доставить его на поверхность, закрепить очистные выработки, пройти штреки, положит рельсы и проч.

Имея свой рудник, устроенный по вышеприведенному плану (рис. 4), ученики школы, в продолжении курса учения, будут иметь полную возможность изучить, работая собственноручно, все работы (лопатную, кайловую, порохострелъную, клиновую, кирковую и проч.), ознакомиться с употреблением инструментов и проходкой выработок в разнообразных породах. Входя же в состав рабочей артели и год руководя этой артелью, они основательно изучат несколько видов столбовой и потолковоуступной выемок, затем познакомятся на практике с устройством проветривания, откаткой, освещением, механическим обогащением и
коксованием угля, разведочными работами, бурением и проч далее, приняв во внимание солидный и целесообразно приноровленный теоретический курс учения, можно думать, что они приобретут основательное знакомство со съемкой геодезической и маркшейдерской; наконец не подлежит сомнению, что благодаря практическим занятиям, в продолжении 4 лет, плотничным и кузнечным искусством и летним экскурсиям на соседние рудники, Лисичанская штейгерская школа, при настоящих её средствах, даст вполне искусных и практически подготовленных мастеров по каменноугольному делу в России и явится вместе с тем лучшим и образцовым ремесленным училищем нашего отечества” [3].

Джерела та література
1. Исторические и статистические заметки о Лисичанской штейгерской школе за все время ее существования (1872-1910). - Лисичанск: Типография „Труд” Г.Р. Прилихеса, 1910. - 82 с. 2. Покушение на П. Сергеева, преподавателя Лисичанской штейгерской школы //Горнозаводской листок - 1904. - С. 6929. 3. Данчич Д.В. Заметка об устройстве рудника для практических занятий учеников Лисичанской штейгерской школы / Горн. Инж. Д. Данчича // Горный журнал. - 1882. - № 2. - С. 232-239.

Скачать PDF

Публікацію планувалося доповнити новими, раніше невідомими, кресленнями учнівської штольні, але, за регламентом збірки, ілюстрації не були включені. Тому розміщуємо їх в web-версії статті.

Учнівська штольня Лисичанської штейгерскої школи, 1898 р.

План і розріз рудника Лисичанської штейгерскої школи

Учнівська штольня Лисичанської штейгерскої школи, 1906 р.