Назаров Д. В місті вугілля й металу // Всесвіт: щотижневий ілюстрований журнал. — Харків, 1929. – № 10 (10 березня). – С. 6–7.
В місті вугілля й металу
В ВЕЛИЧЕЗНІЙ улоговині, почасти на узгір'ї, широким пасмом тисяч нових будівель роскинулось місто Сталіно, колись Юзівка.
В 1917 році це було звичайнісіньке провінціяльне місто з 35.000 населення.
10 славних революційних років перетворили Сталіно цілком: нині це великий індустріальний центр з населенням, що виросло до 200.000 чол.
Хто не був у Сталіні хоча б за останні два роки, той не пізнав його зразу. Величезний розмах будівництва, десятки закінчених трьох і чотирьохповерхових велетнів, ціла низка робітничих колоній, що з усіх боків замкнули місто — вражають сьогодні того, хто приїздить до Сталіна.
Перше, що кидається вам у вічі, коли ви злізли з потягу в Сталіні, це за 20 кроків від вокзала міський трамвай, що звязав місто з вокзалом на віддаленні 9-х кілометрів. За 25 коп. купуєте квитка, робите кілька зупинків і через пів години досить швидкої їзди ви в новій столиці Донбасу — "Курному Сталіні".
Сотні заводських і копальних димарів, великі чорні клуби диму, що хмарами застилають небо, заводські гудки то тут то там — усе це ще здалека переконує вас, що ви під'їздите до великого центру.
Майже з усіх боків місто оплетено залізничими вітками. Раз-у-раз коліями, що перетинають місто, біжать вантажені рейками, камінням, рудою й залізом сотні вагонів.
При ст. Бальфурівка переустатковується увесь вузол: закладається нові депо, нові майстерні, будується нові шляхи тощо. По скінченні Бальфурівка пропускатиме понад 1,5 міліона тон вантажів на рік.
Бальфурівські роботи обійдуться понад 1,5 міліона карб.
Усе це має обслуговувати транспорт Сталінського велетня, транспорт сталінського металургійного завода, що розкинувся тут таки за містом.
Застроїли пустирі. Провулки стали вулицями. Ось величенне нове кіно, а ось закінчують будувати четирьохповерхову школу, там здіймається у небо радіо-щоглою трьохповерховий робітничий клуб, розрахований на 2 тис. чоловіка, а ось нова лазня.
Сталіно — місто, що має колись обслуговувати важку індустрію нашої країни. Сталіно кипить бурхливим життям, роз[...]рюється, міцніє.
В центрі міста, на колишній першій лінії, а нині вул. Артема, пишається афіша кіна: „Цими днями демонструється славнозвісну картину "Останній візник Берліну". — Ця назва чудесно гармонізує зі справжніми сталінськими буднями: в Сталіні доживають свої останні дні "останні візники Сталіна". Злючим поглядом кидає візник на трамвай і до крови закусує губи, трамвай годі підкидати скла з побитих пляшок, годі підставляти цвяхів, щоб проколоти шину автобуса, як це візники любили робити колись, щоб насолити свому механізованому конкурентові. Трамвай цього не боїться.
Візник Сталіна відмирав, а йому на зміну йде машина.
Серце Сталіна, його пульс — це металургійний завод. Сталінський завод з його десятками величезних цехів, 22 власними копальнями 5 домнами і сотнями допомічних підприємств, це один з найбільших комбінатів у нашій металургійній промисловості.
Щоб уявити собі роботу сталінського велетня, вистачить навести цифри, що яскраво говорять за це, хоча б за останні одинадцять місяців — з 1 жовтня 1927 року по 1 вересня 1928 року.
Загальний оборот Сталінського комбінту рівняється 509.[...] тис. карб. За 27-28 операційний рік завод витопив 308.795 тон чудової стали і 205.135 тон вальцового заліза: рейки, [...]тове і аркушове залізо та ріжні заготівлі.
Завод продав за рік на сторону ріжної продукції на 47.374 тис. карб., і на 1 вересня 1928 року дав 1.400 тис. карб. чистого прибутку.
Будівельна гарячка охопила всі сусідні копальні: Смолянку, Кутилівку, Вітку, Риківку, Нікопіль-Маріупольский то-що.
Будування відбуваються кільцем у 11 кілометровому масштабі. Збудовані сотні електрифікованих робітничих будинків, виросли цілі колонії з тисячами заселених кватир.
На роботах Сталінського комбінату по всіх його підприємствах працює 35 т. чоловіка. На самому лише Сталінському заводі є [...] робітників і 1500 службовців.
На розвиття заводу орієнтіровно накреслено затрати 62 міл. карб. Головна магістраль — вісь заводу, це доменний цех: пара, сірний пил руди, гуркіт 150-пудових вагонеток з рудою, що [...]ють канатом і завантажують домни, важкі мов стогін зіт[...] повітродувних машин, ось де краса доменного цеху.
Коли піч навантажено, в ній з "Каупферів" пускається розтечений газ — метан. Температура в печі підчас топлення до 1800°, і коли глянути крізь синє скло в маленьке контрольне віконце вдувала, видно, як вогненна стихія, нещадно відриваючи руду шматок за шматком, перетворює її в чавуну рідину, видно, як готовий уже чавун рожевими змійками стікає вниз по стінах домни. В рейковому цехові теж кипить напружена небезпечна робота. Швидко пересуваються тут від вальця до вальця величезні розпечені надібки, де їх обтискується, перетворюючи їх у довгі вогненні смуги, що раз-у-раз загрожують зачепити, хто підійде до них занадто близько. Пильнуйся...
Оформлену, майже готову рейку чекає так звана гільотина, де рейку обрізується на потрібну довжину. Коли обрізується рейку, тисячі яскравих іскор фантастичними зірками розлітаються далеко в сторони. Це чудове видовище, але іскри ці небезпечні і робітники підчас різання одягають спеціяльні захисні маски.
Змії-рейки вздовж і впоперек перерізують увесь завод. Тягнуться лінії, котяться вагони, стогнуть повітродмухала, гремлять домни, пронизливо свистять, аж моторошно, десятки заводських кукушок, що такі снують туди й сюди.
А вночі все місто в заграві пожежі, що стоїть над заводом.
О 10 год. ввечері протяжно реве гудок, сповіщаючи зміну. І до заводу, туди, де стогнуть домни, де дзвенять рейко-вальцівні, в темну глибину шахт потяглися тисячі робітників Сталіна.
О таке те місто вугілля й металу, радянський Рур-Сталіно.
Д. Назаров
