Фотографування промислових міст Донбасу було невід’ємною частиною соціального життя, водночас і результатом, і інструментом модернізаційних змін. Від спроб осягнути новий і часом "екзотичний" простір на краю Російської імперії, через переміщення образу Донбасу в саме осердя державного проекту нового, радянського світу, і до пострадянської іронії та нової екзотизації регіону - фотографія була ключовим медіумом і сприйняття, і творення реальності. Як можна читати канонічні візуальні образи регіону? Які є можливості та обмеження фотографії у сьогоднішній ситуації – поза стратегіями іншування та екзотичності?
Ірина Склокіна – історикиня, дослідниця в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи, Львів. Захистила дисертацію про офіційну радянську політику пам’яті про нацистську окупацію (2014). Була запрошеною дослідницею у Торонтському університеті (Центр європейських, російських та євразійських студій), стипендіаткою Німецького історичного інституту в Москві та Німецько-української комісії істориків. Учасниця кількох міжнародних проектів, присвячених історичній пам’яті та усній історії, в тому числі "Region, Nation and Beyond. An Interdisciplinary and Transcultural Reconceptualization of Ukraine"; Серед наукових інтересів – (пост)радянська політика пам’яті, радянська та індустріальна спадщина, музейні студії.