Подов В.І., Курило В.С. Історія Донбасу (2009)

Подов В.І., Курило В.С. Історія Донбасу / В.І. Подов, В.С. Курило; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». — Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2009. - 300 с.

У книзі широко представлено історію Донбасу ХVІІ — ХІХ століть. На конкретному історичному матеріалі показано основні етапи розвитку південно-східних земель України, проаналізовано причини, закономірності, взаємозв’язки й значення найважливіших явищ та подій у процесах соціально-економічного, політичного й культурного розвитку краю. Автори детально розповідають про культурні надбання регіону, його давні традиції та внесок у духовний розвиток країни.

Книга розрахована на істориків, краєзнавців, викладачів, студентів ВНЗ, учителів та учнів шкіл, широке коло читачів — усіх тих, хто хоче знати історію України та її регіонів.

Передмова
«З давніх-давен люди звикли називати певні території іменами рік. Так виникли Придніпров’я, Поволжя, Придністров’я, Кубань.

Донбас. Цю назву для території, яка прилягає до центральної частини річки Сіверський Донець і де було віднайдено кам’яне вугілля, фактично ввів у науковий обіг у XIX столітті гірничий інженер та вчений Є.П. Ковалевський, назвавши височину, багату вугіллям, Донецький кряж. Поступово ця назва трансформувалася в Донецький басейн, або скорочено Донбас.

У наш час назва Донбас застосовується до частини території Луганської, Донецької, Дніпропетровської областей України та Ростовської області Російської Федерації. Тут на перший план уже вийшла не наявність річки Сіверський Донець, а наявність вугілля. Воно кардинально змінило цей регіон. Слаборозвинений степовий сільськогосподарський край швидко перетворився на один з найрозвиненіших промислових центрів спочатку Російської імперії, а сьогодні — України.

Починаючи із XVII століття, ці землі заселяли різні потоки переселенців. У своїй більшості це були українці з Полтавщини, Сумщини, Черкащини. З розвитком вугільних копалень, металургії, машинобудування свою кращу долю почали шукати тут не тільки вихідці з центральної України, а й із багатьох окраїн Російської імперії. Так з’явилися росіяни, поволзькі татари, башкири, китайці, корейці, жителі кавказького регіону. Активні міграційні процеси призупинилися на початку 70-х років XX століття. Тому лише останні 40 – 50 років на цих територіях почало складатися осідле населення. Хоча процеси переміщення людей тривають, але, зазвичай, у межах самого Донбасу.

Швидкий економічний розвиток краю, активні міграційні процеси, рання урбанізація призвели до формування певної ментальності населення краю як з позитивними (працелюбність, мужність, пристосованість до важкої фізичної праці), так і негативними (невисокий рівень культури, патерналізм, схильність до недотримання законів і правил) рисами. У той же час коренізація населення веде й до певних ментальних змін, зокрема, до зростання місцевого та українського патріотизму.

Дослідити історію краю, соціуму, виявити характерні тенденції для цих територій — таку мету поставили перед собою автори цієї праці. Свою роботу вчені присвячують усім тим дослідникам історії Донбасу, які зробили свій внесок у те, щоб події різних років і періодів збереглися для наших нащадків.»

Скачать PDF