Меценко М.В. Битва близ урочища Кривые Луки 2 июля 1708 г. и проблема его локализации на местности (Святогірський альманах 2016)

Меценко М.В. Бій поблизу урочища Криві Луки 2 липня 1708 р. та проблема його локалізації на місцевості // Святогірський альманах - 2016. Збірка наукових праць. — Харків: ФОП Панов А.М., ТОВ «Дєоніс Плюс», 2016. – С.170-179.

Статья посвящена определению возможного места сражения возле урочища Кривые Луки в 1708 году, одного из эпизодов казацкого восстания под руководством Кондрата Булавина, где погиб атаман Семен Драный. Автор делает попытку реконструировать место Криволуцкой битвы. Дается характеристика состава вооруженных сил обоих сторон, приводятся результаты сражения.

Ключевые слова: Северский Донец, Кривые Луки, Ямполь, Закотное, Тор, донские казаки, Петр І, Кондратий Булавин, Семен Драный.

Меценко М.В.

БІЙ ПОБЛИЗУ УРОЧИЩА КРИВІ ЛУКИ 2 ЛИПНЯ 1708 Р. ТА ПРОБЛЕМА ЙОГО ЛОКАЛІЗАЦІЇ НА МІСЦЕВОСТІ

Одним з кульмінаційних моментів булавінського повстання 1707-1708 років був бій на початку липня 1708 року під Кривими Луками загону повстанців отамана Семена Драного з царським військом. Бій тривав декілька годин і завершився поразкою повстанців. Семен Драний, загін якого до цієї битви успішно діяв на території Подінців’я, загинув в бою. Ці події суттєво вплинули на загальний хід повстання і визначила його кінцеву поразку.

Певне відношення ці події мають до історії Святогірського Успенського монастиря, ченці якого опинилися в цей час серед повстанців у Бахмуті і після поразки під Кривими Луками і спалення Бахмуту були взяті на допит до Розрядного приказу. Збереглися документи допиту полонених булавінців від 19 серпня 1708 року, в тому числі ченців Святогірського монастиря о.Даниїла і о.Діметьяна. З свідчень самих ченців відомо, що вони знаходилися в Бахмуті з благословення колишнього настоятеля монастиря, ігумена Іони, служили божу службу в приходському храмі і брали участь у соляному промислі на Бахмуті, забезпечуючи поставки солі до обителі. На допиті стало відомо, що чернець Даніїл разом з отаманом Бахмутської фортеці Харитоном Абакумовим виходив з хрестом на зустріч загону повстанців Безпалого і співав «Всемирную славу», а після загибелі козаків С.Драного і спалення Бахмуту разом з Діметьяном і ще двома ченцями з інших монастирів повернувся до Святих Гір, по дорозі маючи зустріч з полковником Ф.Шидловським, який відпустив їх до монастиря з супроводженням. Подальша доля святогірських ченців невідома, крім того що 19 серпня 1708 року «по указу великого государя, бояря, будучи в Ближней канцелярии, приговорили вышеписанных воров и роспросные их речи для подлинного розыску отослать из Розряду в Преображенской приказ» [1]. Таким чином, поразка повстанців С.Драного на початку липня 1708 року була поворотним пунктом не тільки для булавінського повстання на території Слобожанщини, але і для багатьох, хто опинився волею долі поруч з повстанцями. Тим цікавіше встановити місце, де відбувалася ця трагічна подія.

На даний час місце битви надано селищу Крива Лука Лиманського району Донецької області, але археологічні знахідки та проведені дослідження різних груп джерел з цього питання не підтверджують цього висновку. На підставі документальних свідчень та картографічних матеріалів, а також натурних досліджень на місцевості автор спробує окреслити район, де відбувалися вказані події і локалізувати місце битви 2 липня 1708 року на місцевості.

Бій біля урочища Криві Луки відбувся на другому етапі повстання під приводом Кіндрата Булавіна. В середині 1708 року армія повстанців діяла вже на кількох напрямках. В Подінців’ї, на Слобожанщині діяли козацькі загони під приводом С.Драного, Н.Голого, С.Безпалого. Саме ця група повстанців першою зустріла царські війська під командуванням лейб-гвардії підполковника князя В.В.Долгорукого. У звіті архіваріуса Івана Михайлова наводяться дані про кількість урядових військ, що були споряджені для придушення повстання. Основу війська складали драгунські (6104 чоловік) і черкаські (4499 чоловік) полки. Стрілецькі і солдатські полки мали в своєму складі 6742 чол. Всього кінноти і піших – 22366 чол. Крім того, до війська були придані полки князя П.Хованського, Д.Мамонтова та ін., всього 5 полків чисельністю 5934 чол. Разом з додатковими військовими підрозділами загальна чисельність урядових військ складала 33 844 чоловіка [2]. Супротивна сторона мала значно меншу кількість війська. Так, Костомаровим наведені дані чисельності загону С.Драного в складі 5000 донських та 1500 запорозьких козаків [3]. За підрахунками дослідника П.Головинського у складі війська С.Драного було 20000 людей [4].

Царські війська пристигли булавінців при Дінці, в урочищі Криві Луки. Козаки, залишивши піхоту в обозі, великою юрбою кінноти напали на царські полки й жорстоко з ними билися. Бій біля урочища Криві Луки розпочався 1 липня 1708 року о 21 годині, а закінчився о 2 годині ночі 2 липня. Князь В.Долгорукий кинув на повстанців усі сили драгунських полків і три кінних полки бригадира Слобідських полків, ізюмського полковника Федора Шидловського. Сили були нерівні і повстанці відступили до обозу. За описом битви «до обозу їх погнали, і приступаючи до нього, не дивлячись на їх стрілянину гарматну, також з ними воювали і, вразивши жорстко, їх розбили і гнали до самої річки Дінця, де вбивши їх полковника Драного, багато козаків вбили й потопили [5]. Під час бою загинуло приблизно 1500 козаків. Даних про втрати в урядових полках під час битви в джерелах не наведено, хоча по інших військових сутичках з повсталими такі дані є [6]. Подальші події розвивалися таким чином: запорожці, що приєдналися до загону Драного відійшли до Бахмутської фортеці і зачинилися. Бригадир Ф.Шидловський взяв в облогу Бахмут. Запорожці висловили Ф.Шидловському готовність скласти перед ним свою зброю, але він наказав запалити місто і винищив всіх повстанців: «Они сдавались нам, однак в том часе нам не донесено, и они посприяли по начинанию своему; в том грех наш» [7].

Для вирішення поставлених задач стосовно визначення місця викладених подій, необхідно звернутися до окремих документів, в яких висвітлені важливі деталі битви біля урочища Криві Луки. Наведемо уривок з листа Андрія Ушакова Петру I від містечка Тор липня 2 дня 1708 року: «Увидели они, воры, Драной с товарыщи, зближающихся нас к Тору, он, вор, побежал. А было их под тем местечком пять тысяч и полторы тысячи Запорожцов. И отшед он, вор, от того местечка четыри мили к Донцу в урочище к Кривой Луке, в самом крепком месте близ Донца и лесу устроя обоз, стал со всем своим воровским собранием. А мы, обночевав у того местечка, покиня свои обозы, пошли на него, вора, с пехотою и козацкою конницею. А к тому числу приспел к нам и Кропотов с ковалериею. И пришли на него, вора, к тому урочищу июля 2 числа, за три часа до ночи. А он, вор, увидя наш приход, к нам с конницею и с пехотою и пушками из обозу своего вышел с полтары версты» [8]. В наведеному уривку йде річ про те, що Семен Драний з загоном відійшов від містечка Тор до урочища Криві Луки на відстань 4 милі. Староруська 1 миля складає 7.4676 кілометрів (7,5 км) [9]. Отже відстань приблизно складає 30 кілометрів. На той час військами вже застосовувалось мірне колесо, бо про його застосування свідчать документи 1689 року «Записка государевым мерным верстам и станом того крымского походу по верстам мерному колесу» [10]. При відході від міста Тор Семен Драний ймовірно повів повстанців правим берегом річки Сіверський Донець вниз по течії. Місто Тор знаходилось на правому березі річки Сіверський Донець та щоб переправитися на лівий берег існувала велика перешкода – сама річка Сіверський Донець та й ще одна причина – вище по течії стояли царські війська неподалік Святогірського монастиря [11]. Тим паче, лівий берег не придатний для пересування – там знаходяться ліс, багато озер і боліт, які складають старицю (старе русло) Сіверського Дінця. Спочатку С.Драний подолав річку Тор (Казенний Торець), перейшовши її через Торський перелаз (до 1890 року єдина переправа), який знаходився біля міста Тор [12]. На фрагменті карти 1728-1729 років «Частина Сіверського Дінця в районі Бахмута геодезистів Івана Шишкова та Петра Лупандіна» визначається місце розташування Торського перелазу [13] (іл.1). Потім він рушив правим берегом Сіверського Дінця, але не понад самим Дінцем із причини того, що від Тора до Закітного (селище Лиманського району Донецької області) правий берег дуже крутий й дуже порізаний ярами, які були б перешкодою для пересування військ Семена Драного. Також в листі йде річ про ліс, біля якого козаки виставили обоз. Біля селища Крива Лука на березі річки Сіверський Донець ліс відсутній. Ліс починається від селища Закітного до селища Дронівка (Бахмутський район Донецької області). А саме біля лісу козаки виставили обоз.

Іл.1. Фрагмент карти «Частина Сіверського Дінця в районі Бахмута геодезистів Івана Шишкова та Петра Лупандіна» 1728-1729 років з позначенням місць перелазів та перевозів на Дінці.

В згаданому листі Андрія Ушакова йде мова про урочище Криві Луки. На початку XVIII століття селища Крива Лука ще не існувало. В середині XVIII століття на берегах Сіверського Дінця в Бахмутській провінції проводили роботу з пошуку залізної руди геологи. Щоб визначити, де знаходиться урочище Криві Луки, звернемося до уривку рапорту Берг-пробірера Олександра Дунілова до берг-колегії про результати випробування руд із рудників Івана Гінкіна та його «Компанейщиків» від жовтня 1744 року: «Что над рекою Сиверском Донцем по течению реки в правой руке, против слободы Ямполя в урочище Кривой Луки» [14]. Найбільш значним виявилося родовище руди поблизу перевозу напроти містечка Ямпіль.

На початку XVIII століття Ямпіль знаходився на північному березі озера Оступ. Але мешканці Ямполя вимушені були переселитися на нове місце із-за розливів Сіверського Дінця [15]. Про поклади залізної руди біля Ямполя вказує Густав Ульріх Райзер в своєму рапорті: «Прочии шурфы в несколько верст от сиих, вблизи от перевоза Ямпольского, копаны на одной горе от компанейщиков компании бригадира Кольцова» [16]. На приведеній вище мапі 1728-1729 років показаний Ямпільський перевіз [17].

Також Ямпільський перевіз можна визначити на фрагменті топографічної карти Генерального штабу Червоної армії 1939 року [18] (іл.2). На даний час в цьому районі залишились дерев’яні стовпи у воді, які нагадують, що раніше тут знаходився міст.

Іл.2. Фрагмент топографічної карти Генерального штабу Червоної армії 1939 року з позначенням Ямпільського перевозу.

Сучасний дослідник шахт і рудників Донбасу Михайло Кулішов при дослідженні правого берега річки Сіверського Дінця після обстеження цієї ділянки вказує, що - залізна руда присутня тільки в південно-західній частині селища [19]. Отже біля Закітного існує єдине місце, де є поклади залізної руди – це урочище Криві Луки. Між містом Тор та урочищем Криві Луки природне середовище, яке за час з моменту битви не повинне було змінюватись – рельєф складають глибокі яри, які заросли лісом. Вони становлять перешкоду для пересування військ. Отже треба було пересуватися, застосовуючи місцевість, яка розділяє ці перешкоди. За допомогою «Трьохверстової військової топографічної карти Російської імперії 1863 року» можна спланувати орієнтовний маршрут військ та виміряти відстань [20] (іл.3).

Іл.3. Трьохверстова військова топографічна карта Російської імперії 1863 року. Аркуш XXV-16.

Відстань між Тором та урочищем Криві Луки складає приблизно 30 кілометрів. Повертатися до Ямполю Семен Драний, подолавши Сіверський Донець через Ямпільський перевіз теж не міг, бо перед походом на Тор Ямпіль був знищений булавінцями [21].

Ще одне джерело, яке вказує на особливість місця та хід битви - це уривок листа Андрія Гуліца Петру І від містечка Тор липня 2 дня 1708 року, в якому він пише: «И побили их с тысячю человек, каторые значны, дамного ж они, воры, своих мертвее тела волочили в озера, которыеблизих обозу было» [22]. На правому березі р. Сіверський Донець не існує озер від містечка Тор до с. Закітного, тим більше біля селища Крива Лука – на крейдяних берегах не можливе існування озер! Озера існують лише на відстані від селища Закітного до селища Дронівка (Бахмутський район, Донецької області). Деякі з них висохли й вже не існують. На фрагменті «Генерального повітового плану Харківської губернії Ізюмського повіту 1835 року, частина 2-а» [23; 24] зображені ці озера (іл.4).

Можна уявити, що Сіверський Донець змінив своє русло й ці озера, в яких знайшли останній притулок козаки Семена Драного, тепер знаходяться на лівому березі. Але, враховуючи, що між Тором та Дронівкою правий берег Сіверського Дінця складається з міцних крейдяних порід, то русло Сіверського Дінця навряд чи змінилося за останні 300 років. Цей висновок можна підтвердити накладенням «Трьохверстової військової топографічної карти Російської імперії 1863 року» [25] на карту Генерального штабу СРСР 1985 року [26] (іл.5).

Іл.4. Генеральний повітовий план Харківської губернії Ізюмського повіту 1835 року. Частина 2-а. Фрагмент з нанесенням місць розташування озер.

Іл.5. Трьохверстова військова топографічна карта Російської імперії 1863 року накладена на карту Генерального штабу СРСР 1985 року. Фрагмент. М 1:100 000.

Слід звернути також увагу на топонім Дронівка. Виникнення назви селища Дронівка можливо пов’язана з прізвиськом Семена Драного [27]. Назва цього поселення на топографічній карті Генерального штабу Червоної армії 1939 року зображена як Дранівка (Драновка російською мовою) [28]. Також у списку населених пунктів Харківської губернії Російської імперії за 1864 рік вказано назву селища Дронівка як Дранівка [29].

Таким чином, аналіз опублікованих документальних та картографічних матеріалів показує, що бій між козаками під командуванням Семена Драного та військами Петра Першого скоріш за все відбувся в районі покладів залізної руди урочища Криві Луки між сучасними населеними пунктами Закітне і Дронівка в заплаві правого берегу річки Сіверського Дінця.

Резюме: Меценко М.В. Бій поблизу урочища Криві Луки 2 липня 1708 р. та проблема його локалізації на місцевості.
Стаття присвячена визначенню ймовірного місця бою біля урочища Криві Луки в 1708 році, одного з епізодів козацького повстання під керівництвом Кіндрата Булавіна, де загинув отаман Семен Драний. Автором зроблена спроба реконструювати місце Криволуцької битви, дається характеристика складу збройних сил обох сторін, наводяться результати бою.
Ключові слова: Сіверський Донець, Криві Луки, Ямпіль, Закітне, Тор, донські козаки, Петро І, Кіндрат Булавін, Семен Драний.

Summary.
The article is devoted to define the place of battlefield next to the ravine Kryvi Luky in 1708, one of the episodes of the Cossack uprising led by Kondratiya Bulavina where Ataman Semen Dranyi died. The author attempts to reconstruct the place of Kryvolutskoyi battle, describes armed force of combatants and the results of the battle.
Keywords: Siverskyi Dоnets, Kryvi Luky, Yampol, Zakitne, Tor, donski kozaky, Petro I, Kondratii Bulavin, Semen Dranyi.

Література:
1. Доношение Разрядного приказа в Ближнюю канцелярию с приложением расспросных и пыточных речей пленных булавинцев и приговор Ближней канцелярии от 19 августа 1708 года // Новое о восстании К. Булавина // Исторический архив, № 6. 1960.- [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XVIII/1700-1720/Bulawin/Novoe_o_vosstanii/text.htm
2. Російський державний архів древніх актів в Москві (РДАДА). - Ф. Держархів, IX.- Кабінет Петра I.- Відділ. I. - кн. № 18. - Ч. II. - Л.1-21. Справа «Иван Михайлов. О Низовом Донском походе. Сводка боевых реляций и переписки карательной армии князя В.В.Долгорукого.1722г.- [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XVIII/1700-1720/Bulawin/O_podawlenii/text.htm
3. Костомаров Н.И. Собрание сочинений.Историческаямонография и исследования. Книга шестая / Н.И.Костомаров. - С.-Петербург: Издание Общества для пособия нуждающимся литераторам и учёным, 1905. - С.580.
4. Головинский П. Слободские казачьи полки / П.Головинский. – С.-Петербург, 1864. - С.144.
5. История и повествование о донских казаках, отколь и когда они начала свое имеют, и в какое время и из каких людей на Дону поселились, какие их были дела и чем прославились и прочее, собранная и составленная из многих вернейших российских и иностранных историев, летописей, древних дворцовых записок и из журнала Петра Великого, чрез труды инженер-генерала-майора и кавалера Александра Ригельмана 1778 года. – Москва, 1846. - С.93.
6. РДАДА.- Ф.Держархів, IX.- Кабінет Петра I.- Від. I. - кн. №18. - Ч.II. - Л.1-21.
7. Яворницкий Д.И. История Запорожских казаков 1868-1734. Т. 3. / Д.И.Яворницкий – С.-Петербург, 1897.- С.380.
8. Чаев Н.С., Бибикова К.М. Булавинское восстание 1707-1708 гг. / Н.С.Чаев. – М.: Издательство Всесоюзного общества политкаторжан и ссыльно-поселенцев, 1935. - С.288-289.
9. Каленюк С.П . Краєзнавцю про вимірювання. – Лисичанськ, 2011.- С.136.
10. Записка государевым мерным верстам и станом того крымского походу по верстам мерному колесу. Угрим Блог про Муравский шлях и все что с ним связано.- [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://ugrim.blogspot.ru/2016/03/blog-post_58.html
11. Броневской В. История Донского войска. Часть первая / В.Броневской. - С.-Петербург, 1834. - С.261.
12. Давыденко В.В., Гаврилова А.Н.,Зоря А.Н. Торский и Маяцкий острожки середины XVII века / В.В.Давыденко. // Святогірський альманах 2013. – Донецьк, 2013. - С.21.
13. Карта «Частина Сіверського Дінця в районі Бахмута геодезистів Івана Шишкова та Петра Лупандіна».1728-1729 роки. – [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b550031522/f1.item.r=lupandin.zoom
14. Зворыкин А.А. Открытие и начало разработки угольных месторождений в России: исследование и документы. Т.1. / А.А.Зворыкин - Москва, 1949. - С.327.
15. Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Т.2. / Филарет (Гумилевский) – Харьков, 2006. - С.342.
16. Зворыкин А.А. Вказ. твір.- С.304.
17. Карта «Частина Сіверського Дінця в районі Бахмута геодезистів Івана Шишкова та Петра Лупандіна».
18. Центральний архів Міністерства оборони СРСР (ЦАМО) – Фонд. 202.- Оп.5.- Спр. 171. Топографічна карта Генерального штабу Червоної армії 1939 року. Карта №: 3 від 27.11.1941.-[Електроний ресурс]. Режим доступу: http://podvignaroda.mil.ru/?#id=60010367&tab=navDetailDocument
19. «Шахты и рудники Донбасса. Индустриальнаяфотография. Горнопромышленное краеведение» – блог Михайла Кулішова.- [Електроний ресурс]. Режим доступу: https://tw1npeaks.blogspot.com/2015/07/blog-post_15.html
20. Трьохверстова військова топографічна карта Російської імперії 1863 р. Аркуш XXV-16 - [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://www.etomesto.ru/map/online/shubert/25/map/25-16-1.png
21. Опис документів і паперів, що зберігаються в московському архіві Міністерства юстиції. Книга 5. – Москва, 1888.- С.84.
22. РДАДА. – Ф.Держархів, IX.- Кабінет Петра I.- Від. II.- кн. №7.- Л.672-673.
23 .РДАДА. – Ф.1356.- Оп.1.- Спр.6339-6410. Генеральний повітовий план Харківської губернії Ізюмського повіту. Частина 2-а.1835 р. – [Електроний ресурс]. Режим доступу: https://docviewer.yandex.ua/?url=yadiskpublic%3A%2F%2F4%2BsZTp103uXrsg%2Fj1UJCBPbFJ%2Bd4hEctP7oefJfSEGE%3D&archivepath=%2F%2F33.jpg&name=PGM_Harkov_Izumskiy_1v_2chast.rar%2F%2F33.jpg&c=5816519676d3
24. Пивовар А.В. Карти і плани в джерелознавчих студіях Лідії Пономаренко / А.В.Пивовар. — Київ, 2012. - С.126.
25. Трьохверстова військова топографічна карта Російської імперії 1863 року. Аркуш XXV-16.
26. Карта Генерального штабу СРСР. 1985 р. М 1:100 000. - [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://mapm37.narod.ru/map1/im37113.html
27. Бахмутський часопис. Краєзнавчий журнал. №3-4. — Артемівськ, 1995.- С.26.
28. ЦАМО СРСР.- Ф.202.- Оп.5.- Спр. 171.
29. Списки населённых мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. - СПб.: изд. Центр.стат. ком. Мин. внутр. дел, 1861-1885.