«Чорні велетні» (Всесвіт 1929 № 21)

Кожен чув, що праця в шахті важка та ще й надто безбечна. Недавно ми читали про катастрофу на шахті "Марія", яка коштувала життя 27 шахтарям. Часто на шпальтах газети ви потрапляєте на замітку про катасрофу: в шахті № забито шахтаря або — завалило проходку і шахтарі примушені сидіти в темнім штреці 2—3 доби, а іноді й тиждень без світла, повітря й води, поки не розберуть "завалу" й не вихоплять їх з пліснявої могили.

Всесвіт: універсальний ілюстрований двохтижневик. – Харків, 1929. – № 21 (2 червня) Скачать
Источник: eScriptorium - электронный архив Центральной научной библиотеки Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина

Кожен про це чув. Та не кожен знав, яких героїчних зусиль доводиться покладати рятівникам, щоб урятувати товаришів. В шахті багато небезпек. Особливо небезпечні вибухи газу, або вугільна пожежа. Шахта досі стає жахна й зрадлива навіть для найстаріших і досвідчених шахтарів, які іноді знають наперед за кілька день, де і яка небезпека їм загрожує. Рятувати людей підчас пожежі, або вибуху — це не те, що рятувати засипаних у штреці або лаві. Крім волячої сили в м'язах підчас вибухів або пожежних небезпек, рятівникові треба не менше волячі нерви, холоднокровність і відвагу. Крім цього треба знання кожного навіть найнезначнішого темного закапелку, покинутого людьми кілька років тому. В ньому іноді шахта переховує смерть для багатьох шахтарів. Рятівники повинні мати спеціяльні технічні знання, не менші від знань гірного техніка.

Коли водолаза спускають на морське дно, його тримають за ливну спеціяльною лебідкою, йому посилають свіже повітря через спеціяльну руру, він не пориває звязку з тими людьми, що над водою. У рятівника в шахті зовсім інше становище. Коли (після вибуху або пожежі) всі коридори під землею наповнюються вуглекислим газом смертельним для живого організму, рятівник—шахтар надягав на себе респиратора й цілком пориває всякий звязок не лише з товаришами, які йому допомогають в шахті, а й з зовнішньою атмосферою. Глибоко під землею він повинен рятувати тих, кого ще можна вирвати з шахти.

Рятівник ще може врятувати, але рятівника ніхто. Незначне пошкодження складного і ніжного механізму в його апараті загрожує смертю. Хоч поруч нього й будуть в цей час інші рятівники, але коли повітря отруєне смертельно, він гине на очах своїх товаришів.

На рятівництзо в Донбасі зараз звернуто найсерйознішу увагу. Спеціяльно організовано рятівничі станції з старих досвідчених шахтарів. Кожної хвилини член команди готовий рятувати шахтарів. Навіть до його помешкання проведено електричного дзвінка зі станції. Ідучи до знайомого через вулицю, він повинен сповістити свого начальника. Це в "вільний" час. Підчас роботи в станції член команди виконує найрізноманітніші роботи. Він і технік, і тесляр, і каменяр, і коваль. Він мало не щодня перевіряв свій апарат, приладдя, щоб бути щохвилини "на чеку".

Ф. Курган

Перед спуском у шахту. Всередині — конструктор радянського апарата тов. Туснов

На цих фотах — респіратори. Апарати ці сконструйовано 26 року керівниками цієї станції т.т. Тусновим і Писаревим.

Ці два товариші вперто працюють над вдосконаленням респіратора. 27 р. вони сконструювали кращий апарат від конструкції 26 року. Цього 29 року з'явилася третя конструкція, що далеко залишила за собою німецькі апарати, а за них доводилося платити величезні гроші золотом. В березні цього року комісія при НКП УСРР визнала модель Туснова і Писарева за вдалу.

Районна рятівнича станція Криворізької вугільної копальні Кадієвського району на Луганщині