Яковлев Н. Н. О пермской доломитовой толще Донбасса. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1940. №4. С. 69-72.
У статті описується найбільш виразний розріз пермської доломітової товщі Донбасу поблизу м. Артемівська (Бахмута) та проводиться його зіставлення з розрізом доломітової товщі найглибшої свердловини (близько 1000 м) Бахмутської котловини, пробуреної у 1934–1936 роках.
Карлов Н. Н. Новые данные о распространении и о составе меловых отложений в пределах юго-западной окраины Донецкого бассейна. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1937. №5. С. 810-823.
Крейдові відклади південної окраїни Донбасу та всієї Причорноморської западини загалом вивчені недостатньо. У Мелітопольському районі, незважаючи на значну глибину окремих артезіанських свердловин (м. Мелітополь — 362,7 м, Новоолексіївка — 326,6 м, економія Ельбінг — 502,02 м), крейдових відкладів під час буріння не було досягнуто і, вочевидь, вони залягають на значній глибині.
Незважаючи на значну глибину свердловин (понад 500 м) у низці районів Причорноморської западини, крейдових відкладів також не було досягнуто, через що висловлювалися припущення, що вони залягають на великій глибині. На підставі результатів нових бурових робіт, під час яких було виявлено крейдові відклади, автор беззаперечно встановлює їх широке поширення в межах досліджуваного району та висловлює припущення про їх суцільний розвиток.
Захаров Е. Е. О геологической структуре Никитовского месторождения ртутных руд в Донецком бассейне. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1936. №1. С. 185-198.
Микитівське родовище в геологічному відношенні вважається відносно добре дослідженим. Геологами, які вивчали родовище раніше, опрацьовано стратиграфію порід, що складають цей район, і наведено петрографічну характеристику пісковиків, які вміщують руду; детально вивчено мінеральні асоціації та послідовність кристалізації руди. Питанням геологічної будови приділялося менше уваги, особливо питанню зв'язку мінералізації з певними структурно-геологічними елементами.
Дослідженнями Геологічного інституту Академії наук СРСР у 1935 році встановлено, що система тріщин, розвинених на Микитівському родовищі, значною мірою контролює не лише локалізацію, а й характер рудоутворення. Встановлено, що велика тріщина, так звана «січна», має давніший вік порівняно з мінералізацією. Цю тріщину можна вважати основним каналом, яким надходили рудоносні розчини.
Гинзбург И. И. Никелькобальтовый вад в третичных отложениях Донбасса. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1936. №1. С. 177-183.
У статті наведено випадок утворення нікель-кобальтового ваду у вигляді плівок, що покривають піщинки кварцових пісків полтавського ярусу (олігоцену) та цементують їх у тонкі сочевицеподібні прошарки пісковику (Донбас, Нагольний кряж). Вміст нікелю і кобальту в них, очевидно, пов’язаний із вивітрюванням рудних жил, що містять ці метали та розташовані неподалік цього місця, але наразі ще не виявлені.
«В геологической литературе многократно описывали содержащие кобальт и никель вады, образующиеся как продукты окисления и миграции окислов марганца в рудных месторождениях, при выветривании пород и пр.
Особый интерес представляют вады-пленки, обволакивающие и цементирующие песчаники в марганцевисто-железистые прослои, пропласты и пр. Такой случай нами наблюдался в районе станции Майорская около Никитовки (Донбасс).
На Константиновском стекольном заводе еще в 1928 г. я обратил внимание на отдельные черные комья, сростки песка, выкидываемые барабаном, в котором происходит просеивание песка. Уже один внешний вид указывал на то, что мы имеем здесь дело с марганцевисто-железистыми пленками. Песок завод брал со ст. Майорская. Весьма интересны черные конусообразные свечечки длиной до 8—10 см и диаметром основания 5—7 мм, которые встречаются в том же месте. Осмотр на месте выяснил, что мы имеем здесь дело с третичными песками полтавского яруса, чрезвычайно развитого в Артемовском округе. В песке попадаются три линзовидных прослоя (лепешки) черного песка в несколько сантиметров мощности, которые при добыче обыкновенно откидываются как материал, негодный для стекольного дела».
Соляник В. В. и др . Большая вода индустрии: Очерки из истории производственного объединения «Укрпромводчермет» / В. В. Соляник, П. Г. Луценко, А. Г. Беланенко. Донецк: Донбасс , 1980. 120 с., 8 л. ил. (История фабрик и заводов).
Книга з відомої серії «Історія фабрик і заводів» присвячена виробничому об’єднанню «Укрпромводчормет». Основну увагу приділено будівництву та експлуатації штучного водотоку — каналу Сіверський Донець — Донбас.
«У 1930 році за рішенням радянського уряду було створено спеціальний трест із забезпечення водою Донбасу та Криворіжжя — «Донбасводтрест», пізніше реорганізований у виробниче об’єднання «Укрпромводчормет». За 50 років його діяльності створено найбільшу в країні централізовану систему питного та технічного водопостачання.
Книга розповідає про трудові здобутки колективу об’єднання, вирішення проблем водопостачання, охорону та раціональне використання водних ресурсів».
Жук Г. П. Северский Донец — Донбасс: Путеводитель. Донецк: Донбас, 1982. 79 с., ил.
Книга-путівник присвячена каналу Сіверський Донець — Донбас — одному з найбільших водогосподарських об'єктів регіону. У виданні розповідається про його будівництво, реконструкцію та експлуатацію, значення для забезпечення водою міст і промислових підприємств Донбасу, а також знайомить із населеними пунктами, розташованими вздовж каналу.
Давыдов В. Д. Голубое ожерелье Донбасса: Науч.-попул. очерк. Донецк: Донбас, 1980. 100 с., ил.
«Вода — візничий природи». Так Леонардо да Вінчі характеризував її значення у всіх природних явищах, у житті людини. Незвичайні її властивості, незліченні «професії». В індустріальному Донбасі вона допомагає шахтарям добувати вугілля, металургам — виплавляти сталь, хімікам —одержувати цінні продукти, хліборобам — підвищувати врожаї.
Книга розповідає про водні ресурси краю, про охорону та раціональне їх використання. Розрахована на широке коло читачів».
Шабалин А. Ф. Донецкая вода: краткий очерк водоснабжения Донбасса / А. Ф. Шабалин. Сталино: Сталинское областное издательство, 1956. 65 с. (Край Донецкий).
Книга присвячена історії водопостачання Донбасу. У ній розповідається про проблему дефіциту водних ресурсів у регіоні та будівництво водогосподарської інфраструктури в радянський період, зокрема водоводів, водосховищ і каналу Сіверський Донець — Донбас. Видання містить стислий огляд розвитку системи водопостачання та буде цікавим дослідникам історії Донбасу й промислової спадщини.
Микуленко В. В., Севастьянов Л. А., Гриценко В. Н. Рубежанский химический комбинат. Донецк: "Донбас", 1973. 181 с., 12 л. ил. (История фабрик и заводов).
Книга з відомої серії «Історія фабрик і заводів» присвячена Рубежанському хімічному комбінату — одному з провідних центрів вітчизняної анілінофарбової промисловості. У виданні розповідається про історію підприємства, що бере початок від будівництва заводу «Русско-Краска» у 1915 році поблизу станції Рубіжне. Показано становлення виробництва синтетичних барвників в умовах Першої світової війни та розвиток підприємства у радянський період. Особливу увагу приділено праці хіміків і робітників, завдяки яким комбінат став одним із найбільших виробників барвників у країні та експортером продукції до десятків держав. Книга розрахована на широке коло читачів.
Гонимов И. А. Старая Юзовка: 1869-1905: Сталинский металлургический завод. Москва; Киев: ОГИЗ, 1937. 256 с., 22 л. ил. (История фабрик и заводов).
Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть III. Повести и рассказы о шахтерах. Луганск, 1997. 30 с.
Третя невелика книга автора присвячена шахтарському середовищу міста Красний Луч і людям, які все життя провели під землею та на керівних посадах у вугільній галузі. У центрі оповіді — шахтарська плеяда: потомствені гірники, начальники шахт і дільниць, працівники виробничого об’єднання «Донбасантрацит».
Контакти
RSS