Донбасс: прошлое, настоящее, будущее (I региональная научно-практическая конференция. Донецк, 1992)

Донбасс: прошлое, настоящее, будущее: тезисы докладов и сообщений I региональной науч.-практ. конф. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1992. 187 с.

«Збірник містить тези доповідей і повідомлень, представлених на І регіональну науково-практичну конференцію «Донбас: минуле, сучасне, майбутнє», і охоплює окремі питання заселення території сучасного Донбасу, національних особливостей краю, історії промислового освоєння регіону, сучасного економічного розвитку Донбасу, його екології, народної освіти, культури та низку інших проблем.

Основна мета конференції — сприяти усвідомленню специфіки регіону та пов’язаних із цим шляхів забезпечення в ньому нормального життя населення. Опубліковані тези, зрозуміло, не розкривають у всій глибині всю проблематику Донбасу. Проте найбільш актуальні, вузлові, малодосліджені питання, що відповідають меті конференції, тією чи іншою мірою в них порушуються».


ЗМІСТ

Раздел I. ПРОБЛЕМАТИКА ЗАСЕЛЕНИЯ И НАЦИОНАЛЬНЫХ ОСОБЕННОСТЕЙ ДОНЕЦКОГО КРАЯ

Привалова О.Я. Некоторые вопросы заселения Донецкого региона
Мамутов В.К. К вопросу о дославянских аборигенах и колонизации Таврии-Приазовья
Евглевский А.В. К вопросу о термине "Дикое поле" по отношению к степям Северного Приазовья (XIII–XIV вв.)
Кравец Д.П. Древние торговые пути Донецкого края
Дынгес А.А. Периодизация истории немецкого населения в Приазовье
Плехотнюк А.Я. Менонитские общины в Приазовье в конце XVIII – начале XX вв.
Петренко В.И., Авраменко В.А. Заселение Приазовья (Мариупольщины) греками
Шарафан Т.В. К вопросу о заселении Макеевской волости
Отин Е.С. Древние географические названия Донбасса
Першина К.В. Отражение этнической истории Донбасса в названиях его селений
Лыганова Л.А. Внутренняя планировка и интерьер хозяйских домов казаков в Приазовье (конец XIX – начало XX вв.)
Сорока Т.И. К вопросу о формировании национального состава коллективов металлургических предприятий Донбасса
Резник И.И. Национальные районы в Донбассе в 20-е годы
Баенко К.В. Немецкое население Донецкой губернии по переписи 1923 г.
Гуляева М.Ю. Состав семей Донецкой области
Шевченко В.А. Источники государственного архива Донецкой области, сведения о национальных меньшинствах в Донбассе (1920–1930 гг.)

Раздел 2. К ИСТОРИИ ПРОМЫШЛЕННОСТИ ДОНБАССА

Пирко В.А. У истоков промышленности Донбасса
Нестарцов В.Д., Щербинков В.Г. Развитие металлургической промышленности и иностранный капитал в Екатеринославской губернии (конец XIX – начало XX вв.)
Лященко В.Г. Торгово-промышленная буржуазия Донбасса в 1861–1917 гг.
Нестерцева С.М. Роль Екатерининской железной дороги в социально-экономическом развитии Юга России (конец XIX – начало XX вв.)
Федорова Л.А. К вопросу о формировании промышленного пролетариата Донбасса в 1861–1900 гг.
Филатов Ю.И., Филатова В.П. Организационные формы тяжелой промышленности Донбасса в годы НЭПа (1921–1929 гг.)
Носков В.А. НЭП в угольной промышленности Донбасса
Лихолобова З.Г. Свертывание частного предпринимательства в городах Донбасса в конце 20-х годов
Рыбалко В.А. К вопросу о восстановлении промышленности Донбасса (1946–1950 гг.)
Койнаш В.В., Койнаш Т.П. Опыт административно-экономического районирования Донбасса
Решетняк А.А. Донецкий экономический район в 1957–1965 гг.

Раздел 3. ПРОБЛЕМЫ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ ДОНБАССА

Прокопенко Н.Д. Проблемы развития производственного потенциала Донбасса
Губарная Г.К. Социальный потенциал при переходе к рыночной экономике Донецкой области
Котельников В.Д. Производственный потенциал и развитие социальной сферы Донецкой области
Чумаченко Н.Г., Аптекарь С.С. Предпосылки и концепция создания и развития зоны свободного предпринимательства в Донецкой области
Сорокин Б.А. Развитие совместного предпринимательства в Донбассе
Гонтарь Л.И. О некоторых проблемах развития базовых отраслей промышленности Донецкой области
Некрасова С.А., Орлова Н.А. К вопросу о бесконфликтной приватизации в Донбассе
Биренбарг К.М., Кузьменко Л.А. Проблемы формирования местных бюджетов в Донецкой области
Попов М.И., Дегтярева В.М. Новые формы организации производства и совершенствования региональной структуры управления
Кацура С.Н. Перспективы развития научно-технического потенциала Донбасса
Сорока И.В. Экономика Донбасса: концепция выживания
Каптуренко Н.Г. Донецкая товарная биржа и ее роль в формировании рыночной инфраструктуры Донбасса
Тарасенко Г.Д., Попов Н.А. Управление регионом в переходный период к рыночной форме хозяйствования
Макагон Ю.В. Внешнеэкономические связи предприятий Донбасса
Саржан А.А. Некоторые аспекты социального развития Донбасса
Колесов С.О. К вопросу о монополизме предприятий тяжелой индустрии Донецкой области

Раздел 4. ЭКОЛОГИЯ ДОНБАССА

Куруленко С.С. Оздоровление окружающей природной среды промышленных центров Донбасса с учетом перспектив развития и размещения производственных сил (на примере г. Мариуполя)
Баль А.Л. Азовское море – зона экологической катастрофы
Конищева Н.И. Как сделать экологическую катастрофу Донбасса конвертируемой
Рожкова Л.В. Экологические и социальные последствия индустриального развития Донецкой области
Файвишенко Л.В. Проблемы утилизации крупнотонажных отходов в Донецкой области
Дробышевская Т.В. Роль рекреации в структурной перестройке хозяйственного комплекса Донбасса
Колганова Л.Н. Печать и проблемы экологии Донбасса

Раздел 5. НАРОДНОЕ ОБРАЗОВАНИЕ. КУЛЬТУРА

Бакланина Р.А. Развитие системы народного образования в Донбассе в конце XIX – начале XX вв.
Липинский В.В. Образование и просвещение в Донбассе в 20-е годы
Трубникова Л.С. Развитие самодеятельного творчества в Донецком крае в 20–50-е годы
Петрова Н.Н. Развитие художественной культуры в Донбассе в 20–30-е годы
Романько В.Л. Некоторые аспекты культурно-бытовых условий рабочих Донбасса в 30-е годы
Гладчук А.А. Сеть учреждений народного образования Донецкой области
Попов Н.А., Масальский В.И. Отношение к языку обучения родителей и учащихся Донецкой области (по итогам социологического обследования март-июнь 1991 г.)
Зятькова С.Б. Изобразительное искусство Донбасса: история, проблемы, перспективы
Васильева Л.А. Памятники истории и этнографии г. Донецка: проблемы сохранения и музеефикации
Дедов В.Н. Памятники архитектуры как форма отражения историко-культурного процесса в Донбассе
Новакова Л.А. Библиотечное краеведение в области: его состояние и задачи в условиях государственной независимости
Овинников В.И. Проблемы музейного строительства в Донецкой области

Завантажити PDF

Лисянский А.С. Конец Дикого поля. Историко-краеведческий очерк (1973)

Лисянский А. С. Конец Дикого поля. Историко-краеведческий очерк / А.С. Лисянский; под ред. докт. истор. наук, проф. Е. В. Чистяковой. Донецк: Донбасс, 1973. 131 с.

В історико-краєзнавчому нарисі розповідається про народи, що населяли донецький край у XI—XVIII століттях, про боротьбу дружин Київської Русі з кочовиками та татаро-монгольськими завойовниками. Нарис також висвітлює заселення й освоєння пустельного Дикого Поля, яке утворилося внаслідок нашесть кочових племен, а також початок розвитку промисловості на Донбасі.

У роботі над книгою було використано різноманітні джерела: руські літописи та повідомлення східних авторів, описи подорожей європейських послів, місіонерів і купців XIII—XVII століть, а також описи мандрів у XVIII столітті академіків Петербурзької академії наук, історико-географічні пам’ятки, картографічні матеріали, а також дані археології та топоніміки.

Завантажити PDF

Ключнев М.Н. Позднесредневековый комплекс по добыче селитры у пгт. Беловодск Луганской области (Етнічна історія та культура населення Степу та Лісостепу Євразії, 1999)

Ключнев М. Н. (Луганск) Позднесредневековый комплекс по добыче селитры у пгт. Беловодск Луганской области. Етнічна історія та культура населення Степу та Лісостепу Євразії (від кам'яного віку по раннє середньовіччя: Матеріали міжнародної археологічної конференції. Дніпропетровськ: ДДУ , 1999. С. 146-148.

Статтю присвячено пізньосередньовічній пам’ятці археології на території Луганської області — комплексу з видобутку селітри («майдану»). Пізньосередньовічний селітроварний комплекс було виявлено під час дослідження курганної групи з дев’яти курганів поблизу смт Біловодськ на Луганщині.

Влітку та переважно восени 1991 р. у зв’язку з будівництвом очисних споруд на околиці Біловодська було проведено термінові рятувальні дослідження частково пошкоджених курганів. Виявлено численні поховання доби бронзи та скіфо-сарматського періоду, врятовано надзвичайно важливі пам’ятки, що зазнавали руйнації ще з XVII–XVIII ст. під час видобутку селітри. Дослідження здійснювали загони Луганського обласного краєзнавчого музею під керівництвом В. Ю. Виборного (могили № 1, 2, 5, 6) та Центрально-Донецької експедиції на чолі із С. М. Санжаровим (могили № 3, 4, 9).

Могильна група розташовувалася на першій терасі лівого низького берега р. Деркул — лівої притоки Сіверського Дінця — за 2 км на південний схід від Біловодська, поблизу автошляху на с. Баранівка. Вона складалася щонайменше з п’яти давніх могил заввишки 0,3–2 м (розкопано чотири — № 1–3, 6), біля яких розташовувалися три невисокі горбики з господарськими спорудами XVII–XVIII ст. (розкопані насипи № 4, 5, 9).

Трифильев Е.П. Очерки из истории промышленности Слободской Украины. I. Селитроварение (Сборник Харьковского Историко-Филологического Общества. Т. VI. Вьп. II, 1894)

Трифильев Е. П. Очерки из истории промышленности Слободской Украины. I. Селитроварение. Сборник Харьковского Историко-Филологического Общества. Харьков, 1894. Т. VI. Вьп. II. С. 12-48.

На засіданні Історико-філологічного товариства при Харківському університеті 21 грудня 1893 року історик, архівіст і краєзнавець Євген Парфенович Трифільєв виступив із доповіддю про селітроваріння в Слобідській Україні від XVII століття до новітнього часу на підставі матеріалів Харківського історичного архіву, розглядаючи це явище в контексті загального перебігу історичних подій. Реферат Трифільєва було визнано вагомим внеском у майже не розроблену на той час історію «малоросійської промисловості» та ухвалено надрукувати його в найближчому VI томі «Сборника общества». 

Федоровський О.С. Майдани Харківщини та майданові теорії (Записки Всеукраїнського археологічного комітету. Том I, 1930)

Федоровський О. С. Майдани Харківщини та майданові теорії. Записки Всеукраїнського археологічного комітету. Київ, 1930. Том І. С. 61-87.

Стаття харківського професора Олександра Семеновича Федоровського присвячена опису майданів — розкопаних могил (курганів) Слобожанщини. Автор розглядає різні теорії їх походження, зокрема концепцію А.А. Спіцина, яку підтримує. Згідно з цією теорією, що спирається на низку історичних документів, майдани є наслідком розвитку селітряної промисловості в Україні у XVI–XVII століттях, коли для виварювання селітри широко використовували землю з могил і городищ. Федоровський, залучаючи писемні джерела, обґрунтовує, що практика використання могил і городищ для виварювання селітри у значних масштабах зберігалася впродовж XVIII і навіть частково XIX століття, що підтверджується архівними дослідженнями Є.П. Трифільєва. Окрім того, він проводить етимологічне дослідження слова «майдан», виводячи його походження зі східних мов та пов’язуючи з поняттям місця або закладу для видобутку мінеральних речовин (рудні, копальні).

Городцов В.А. Майданы (Древности. Труды Императорского Московского археологического общества. Том XX. Выпуск II, 1904)

Спосіб розкопок курганів за допомогою волокуш (за В.О. Городцовим)

Городцов В.А. Майданы. Древности. Труды Императорского Московского археологического общества. М., 1904. Т. ХХ. Вып. II. С. 29-39.

Стаття відомого археолога Василя Олексійовича Городцова присвячена дослідженню майданів та розкопаних курганів. Автор спирається на власні спостереження та наводить відомості з нотаток і публікацій попередніх дослідників, які описували ці пам’ятки, зокрема щодо можливого зв’язку майданів із селітроварінням. Городцов дотримується думки, що майдани є залишками великих курганів, розкопаних у давнину шукачами скарбів. На підтвердження цієї позиції він наводить детальні відомості про розкопки майдана на березі річки Торця поблизу села Райського (нині селище Дружківської міської громади Краматорського району), проведені ним у 1903 році.

Березанская С.С. Первые мастера-металлурги на территории Украины (Первобытная археология – поиски и находки, 1980)

Березанская С. С. Первые мастера-металлурги на территории Украины. Первобытная археология – поиски и находки: сборник научных трудов. Киев: Наукова думка, 1980. С. 243-256.

Агрікола Георгій. Про гірничу справу XII книг («De Re Metallica», 1556) (2014–2023)

Агрікола Г. Про гірничу справу XII книг : (кн. I-VI) / Георгій Агрікола; порівняльний пер., наук. ред. й комент. В. Білецький, Г. Гайка. Донецьк: Східний видавничий дім, 2014. 227 с.

У 2014 р. у видавництві «Східний видавничий дім» (м. Донецьк) вийшло перше україномовне видання славнозвісної літературно-наукової пам’ятки XVI ст. — книги Георга Агріколи «Про гірничу справу» (De Re Metallica), яку вважають своєрідною «Біблією» гірників і металургів усього світу. Протягом кількох сторіч це був головний підручник і практичний посібник всякого освіченого гірника, сьогодні – пам'ятка літератури, зріз історії гірничих технологій, органічна система філософських, природничих і інженерних знань епохи Відродження. Представлені перші шість книг (розділів) праці Г. Агріколи, які пов'язані з видобутком корисних копалин.

Праця «Про гірничу справу» складається з 12 книг (глав). Перша — міркування про роль металів в історії людства, зіставлення позицій критиків і прихильників гірництва. Друга — характеристика умов, що впливають на успішну розробку родовищ, а також розвідка й пошукові ознаки багатих руд. Третя — геологічні знання, опис рудних покладів і властивостей гірських масивів. Четверта — землемірні знання, гірничі посади, звання та відповідні обов’язки. П’ята — основи підземної розробки руд, кріплення виробок, маркшейдерське мистецтво. Шоста — опис знарядь праці, машин і механізмів для руйнування порід, транспортування та підйому руди, водовідливу й вентиляції. Сьома книга присвячена пробірному аналізу руд. Восьма — способам і механізмам збагачення руд. Дев’ята — випалу металів і металургійному обладнанню. Десята й одинадцята — очищенню благородних металів від домішок та інших металів. Дванадцята — алхімічним уявленням про солі, бітуми, скло та інші «затужавілі соки» землі, а також технологіям їх отримання. Текст ілюстровано 275 гравюрами, виконаними кращими художниками-ілюстраторами свого часу.

В українському перекладі De Re Metallica подано також стислий життєпис автора та етапи створення його фундаментальної праці.

Агрікола Г. Про гірничу справу XII книг : (кн.VII-ХІІ) / Георгій Агрікола; порівняльний пер., наук. ред. й комент.: В. Білецький, Г. Гайко. Львів: Новий Світ-2000, 2023. 343 с.

У 2023 р. у видавництві «Новий Світ-2000» (м. Львів) вийшла друга частина українського перекладу — книги (розділи) VII–XII, у яких розглянуто, які пов’язані з пробірним аналізом та збагаченням руд, витопленням металів, очисткою благородних металів від домішок та інших металів, а також уявленнями про солі, бітуми, скло та інші «затужавілі соки» землі, а також технології їх отримання.

Завантажити PDF:

■ Агрікола Г. Про гірничу справу XII книг (кн. I–VI) (2014)

■ Агрікола Г. Про гірничу справу XII книг (кн. VII–XII) (2023)

Гавриленко Ю.Н., Ермаков В.Н., Кренида Ю.Ф., Улицкий О.А., Дрибан В.А. Техногенные последствия закрытия угольных шахт Украины (2004)

Гавриленко Ю. Н., Ермаков В. Н., Кренида Ю. Ф., Улицкий О. А., Дрибан В. А. Техногенные последствия закрытия угольных шахт Украины: монография / под ред. Ю.Н. Гавриленко, В.Н. Ермакова. Донецк: Норд-Пресс, 2004. 631 с.

У монографії узагальнено результати досліджень, пов'язаних із розв'язанням технічних проблем під час ліквідації вугільних шахт, забезпеченням охорони довкілля, безпеки сусідніх діючих шахт, нормального функціонування шахтарських міст і селищ після закриття шахт. Розглядаються питання порушення земної поверхні над закритими шахтами, екогідробезпеки, захисту територій від виділення шахтних газів. Окрему увагу приділено проблемі ліквідації стовбурів шахт і впливу породних відвалів вугільних шахт на довкілля. Детально розглянуто стан як окремих будівель і споруд, так і цілих міст і селищ у районах ліквідації шахт. Прикінцеву частину монографії присвячено моніторингу територій шахт, що закриваються. Усі розглянуті в монографії питання аргументуються великим обсягом фактичних даних. Монографію розраховано на наукових та інженерно-технічних працівників, вона може бути корисною широкому колу наукової громадськості, аспірантам і студентам, які опікуються питаннями ліквідації неперспективних вугільних підприємств та охорони довкілля.

У Донецькому басейні, де розробка вугілля ведеться понад двісті років, верхні горизонти давно відпрацьовані. Тому в багатьох випадках плани гірничих робіт на них відсутні, а сучасний стан гірничих виробок і підробленого масиву тим більше невідомий. Про масштаби цієї проблеми свідчать такі дані. У 1917 р. у Донбасі працювало 1604 шахти. Розробка вугілля здійснювалася переважно дрібними вертикальними та похилими шахтами, причому 569 (68%) шахт мали глибину до 53 м, у діапазоні глибин від 53 до 106 м працювало 430 шахт (27%), глибина решти (5%) перевищувала 106 м. На початок 40-х років ХХ ст. у Донбасі налічувалося понад 200 дрібних похилих шахт. У період відновлення затоплених під час війни шахт для швидкого отримання вугілля в басейні було закладено понад 600 дрібних похилих шахт із гірничими роботами на малих глибинах. Таким чином, практично вся поверхня басейну в різні періоди опинилася підробленою на малих глибинах (20–100 м). Крім того, у Донбасі є значна кількість непогашених або незадовільно погашених стволів, старих вертикальних і похилих шахт, шурфів, вентиляційних збійок тощо.

Нині масове закриття вугільних шахт спричиняє підйом підземних вод і, відповідно, зволоження порід навколо старих виробок, що може стати причиною активізації зсувних процесів над ними. Основною передумовою активізації геомеханічних процесів є збережені порожнини та розшарування в підземному просторі. Наслідки цих процесів можуть проявлятися у двох формах: пошкодження земної поверхні з утворенням воронок обвалення («провали») та відстрочені зсуви та деформації земної поверхні без утворення воронок («зсуви та деформації»).

Завантажити PDF

Колода В.В. Железопроизводство болгарских племён Северного Причерноморья (Проблеми на прабългарската история и култура. Вип. 4-1, 2007)

Колода В. В. Железопроизводство болгарских племён Северного Причерноморья. Проблеми на прабългарската история и култура. София, 2007. Вип. 4-1. С. 277-294.

Колода В.В., Кущенко А.В., Швецов М.Л. Памятник железопроизводства у с. Богородичное Донецкой области (Донецкий археологический сборник. Вып. 11, 2004)

Колода В. В., Кущенко А. В., Швецов М. Л. Памятник железопроизводства у с. Богородичное Донецкой области. Донецкий археологический сборник. Донецк: Изд-во ДонГУ, 2004. Вып. 11. С. 145–155.

Чорна металургія — одне з найважливіших виробництв ранньосередньовічного населення Східної Європи. Саме вона забезпечувала надходження сировини (заліза та сирцевої сталі) для виготовлення найякісніших знарядь праці, озброєння й предметів домашнього вжитку, справляючи тим самим значний вплив на всі сфери людської діяльності. В умовах практичної відсутності письмових джерел єдиним шляхом здобуття знань про видобуток заліза в давніх народів залишаються польові дослідження з подальшим аналізом отриманих артефактів. Тут доречним є використання традиційних методів археології, однак найбільший успіх приносять методи природничих наук.

Попри увагу вчених до проблем ремесла, зокрема й до чорної металургії, у загальній картині розвитку залізовиробництва племен півдня Східної Європи зберігаються суттєві прогалини. Однією з них є наше незнання про залізовиробництво степового населення Дніпро-Донського межиріччя в третій чверті І тис. н. е. Це має свої причини. Вторгнення гунів у зазначений регіон у 70-х роках IV ст. спричинило істотні зміни етнічного складу місцевого населення. У наступну епоху Великого переселення народів відбувається поступове заселення степів Південно-Східної Європи новими етнічними групами — болгарами, тюрками, уграми. Вони витісняють, асимілюють або знищують іраномовне населення скіфо-сарматського кола, яке панувало в цьому регіоні протягом бронзової — ранньої залізної доби.

Кінець IV — початок VIII ст., що став для більшості племен півдня Східної Європи етапом пошуку й освоєння «нової батьківщини», не сприяв успішному розвитку ремесла. Це повною мірою стосується і чорної металургії, розвиток якої пов’язаний зі стабільним освоєнням сировинної бази конкретної території проживання. Етнополітична нестабільність цього періоду позначилася на певному спаді залізовиробництва, що неодноразово відзначалося в літературі щодо племен названого регіону. А в степовій зоні Дніпро-Донського межиріччя пункти чорної металургії тривалий час узагалі не були відомі. Тому зрозумілим стає інтерес авторів до чи не першої пам’ятки залізовиробництва третьої чверті І тис. у зазначеному степовому регіоні.

Новий пункт ранньосередньовічного залізовиробництва виявлено шляхом багаторічних стаціонарних досліджень в урочищі Стариця поблизу с. Богородичне Слов’янського району Донецької області на низькому лівому березі Сіверського Дінця. На сьогодні на поселенні, приблизні розміри якого становлять 400 × 400 м, закладено 20 невеликих розкопів та окремі траншеї. Практично в кожному з них виявлено артефакти залізовиробництва.

З огляду на якість наявних джерел слід зауважити, що знайдені тут окремі знахідки, пов’язані з місцевим видобутком заліза, належать не до першої, найбільш інформативної групи (горни, спеціалізовані або агломераційні печі, майстерні тощо), а до другої групи ознак чорної металургії. Це шматки рудної сировини, окремі шлаки чорної металургії, оплавлені фрагменти ліпного посуду (інколи з прикипілою до них шлаковою кіркою). Усе це ускладнює можливість повноцінних висновків, але все ж дає певний шанс висвітлити маловідомий процес отримання крицевої сировини населенням придонецького степу в третій чверті І тис.

Зазначимо, що ця пам’ятка належить до старожитностей пеньківської культури, датується IV–VII ст. н. е. і внесена до зведеного переліку пам’яток цього культурного кола. Така культурно-хронологічна інтерпретація не викликає суттєвих заперечень.

Під час вивчення фондів експедиції, що зберігаються в Донецькому центрі Інституту сходознавства НАН України, було відібрано найбільш репрезентативні зразки для геологічних, петрографічних і хімічних досліджень. Дотепер не виявлено місця залізоробної майстерні, горна чи печі. Тому свідомо було вирішено представити в зразках різні розкопи, розташовані на різних ділянках пам’ятки. У цьому разі метою було визначити найперспективнішу ділянку для подальших пошуків залізоробних споруд.

Геологічна експертиза рудних зразків проводилася на кафедрі геології Харківського національного університету. Рештки чорнометалургійного виробництва передано для петрографічних і хімічних аналізів до ВАТ «УкрНДІВогнетривів» (м. Харків).

Основні підсумки вивчення рудних зразків щодо їх геологічного визначення подано в таблиці. Головний висновок геологів зводиться до того, що руда, використана для отримання заліза на цьому поселенні, є місцевою. Найближчі поклади лімонітових руд і пісковиків (конкрецій) з лімонітовою цементацією залягають у юрських і тріасових відкладах правого берега Сіверського Дінця. Найближчі їх виходи (оголення) розташовані за 5–10 км на схід і захід (вгору й униз за течією річки) від с. Богородичне. Отже, місцеві металурги для отримання заліза, найімовірніше, використовували прилеглі запаси легкоплавких залізовмісних руд.

На додаток до вже наявних відомостей про чорнометалургійне виробництво поблизу с. Богородичне, вважаємо за необхідне зазначити, що в розкопі № 11 (1995 р.) було виявлено місця залягання залізистого пісковику та сліди його відкритого видобутку. Рештки кар’єрних робіт мали вигляд трьох ям розмірами 1,5 × 1,2 м. За визначенням старшого наукового співробітника Інституту географії НАН України Н. П. Герасименко та професора Колумбійського університету Дж. Кукли, ця руда містить 5–15 % оксидів заліза і після збагачення може бути використана для отримання чорного металу.

Завантажити PDF

Колода, В.В., Корохина, А.В., Панковский, В.Б., Разумов, С.Н. Материалы энеолита и бронзового века поселения Фащевка (историография, стратиграфия, керамическая коллекция) (Археологія та етнологія півдня Східної Європи, 2016)

Колода, В.В., Корохина, А.В., Панковский, В.Б., Разумов, С.Н. Материалы энеолита и бронзового века поселения Фащевка (историография, стратиграфия, керамическая коллекция). Археологія та етнологія півдня Східної Європи. Дніпро: Ліра, 2016. С. 101-114.

В статті викладено результати аналізу матеріалів палеометалічної доби, виявлених на поселенні Фащівка (верхів’я р. Міус на Донецькому кряжі). Представлено матеріали дереївської культури (4300—3700рр. до н.е.); дніпро-донської бабинської культури (2200—1800 рр. до н.е.); такі, що пов’язані зі зрубною культурою. В комплексі останніх виділяється кераміка, що датується заключним періодом доби пізньої бронзи (XII—Х вв. до н.е.). 

Влітку 1992 р. Середньовічна археологічна експедиція Харківського педагогічного університету під керівництвом В. В. Колоди досліджувала двошарове відкрите поселення за 1,5 км на південний захід від селища Фащівка Перевальського району Луганської області, на межі з Донецькою областю. Пам’ятка розташована на першій надзаплавній терасі правого берега невеликого звивистого струмка, який є одним із витоків річки Міус, що впадає в Азовське море. На поселенні було закладено кілька шурфів і один розкоп. Найцікавіший об’єкт досліджуваного горизонту — залишки купольної печі з передпічною ямою.

Завантажити PDF