Щасливого Нового року! ⚒

Проєкт «Шахти та рудники Донбасу» ⚒ вітає всіх підписників і читачів з Новим 2026 роком! Нехай новий рік принесе мир, силу, світло та збереження нашої історичної пам’яті. Дякуємо, що Ви з нами.

Підтримати проєкт ⚒

Підтримайте наш проєкт!

Наш сайт розвивається завдяки вашій підтримці! Для стабільної роботи, створення якісного контенту та розширення можливостей нам необхідні ресурси.

💡 Як ви можете допомогти?

Ваша фінансова підтримка — це внесок у розвиток важливої справи!

🔹 Карта ПриватБанк: 4149 6293 7842 1887
🔹 PayPal: donmining.info@gmail.com

📌 На що підуть ваші донати?

• Підтримка та розвиток сайту
• Придбання літератури та картографічних матеріалів
• Створення нових корисних матеріалів для вас

✨ Навіть невелика сума допоможе нам працювати далі та покращувати проєкт.

Дякуємо за вашу підтримку! Разом ми зробимо більше!

Домгер В.А. Краткий очерк истории геологии Донецкого каменноугольного бассейна (1881)

Домгер В. А. Краткий очерк истории геологии Донецкого каменноугольного бассейна. Харьков: тип. К. П. Счасни, 1881. 142 с. (Прил. к журн. «Юж.-рус. горн. листок»).

«В одной из своих статей я дал обещание составить «Историю геологии Донецкого каменноугольного бассейна». Окончив ныне этот труд, но не имея возможности издать его в полном составе, я решился ограничиться пока, до более удобного времени, составлением «краткого очерка», в котором постараюсь поместить только особенно выдающиеся факты, способствовавшие развитию наших геологических познаний о Донецком бассейне; при этом обращу наибольшее внимание на каменноугольную формацию как на более интересную и менее поддающуюся изучению, вследствие крайне сложного и запутанного её состава».

Завантажити PDF
Знайдено та витягнуто з архівів країни-агресора завдяки нашим підписникам.

Логвиненко Н.В. Литология и палеогеография продуктивной толщи Донецкого карбона (1953)

Логвиненко Н. В. Литология и палеогеография продуктивной толщи Донецкого карбона. Харьков: Изд-во ХГУ, 1953. 436 с.

Автором наукової монографії є Микола Васильович Логвиненко (1914–1998) — професор, доктор геолого-мінералогічних наук, завідувач кафедри петрографії Харківського державного університету, один із засновників вітчизняної літологічної науки та фундатор Харківської літологічної школи. Під його керівництвом у ХГУ було створено літологічну лабораторію та підготовлено близько 30 кандидатів наук, із яких 10 стали докторами, що забезпечило тривалий розвиток літологічних досліджень у межах цієї наукової школи. Він у 1949 році захистив докторську дисертацію «Литология и палеогеография продуктивных толщ Донецкого карбона».

Цю працю присвячено літології вугленосних відкладів Донецького басейну. У першій частині розглянуто обсяг і стратиграфічне положення продуктивної товщі. Друга частина містить детальний опис гірських порід продуктивної товщі на території Донбасу та деяких його окраїн. Розглянуто питання класифікації, текстурно-структурні особливості гірських порід, їхній мінералогічний і хімічний склад, властивості мінералів, умови їх утворення та поширення, а також можливості практичного використання порід.

Установлено закономірне чергування порід різних фацій, що відображає циклічний характер процесів седиментації. Доведено універсальність циклічності осадонакопичення для всієї площі вугільного Донбасу. Розроблено схему мінералого-петрографічного поділу продуктивної товщі (літостратиграфію). У результаті вивчення літології вугленосної товщі Донбасу та інших кам’яновугільних басейнів світу встановлено загальні закономірності осадонакопичення та з’ясовано взаємозв’язок між процесами седиментації й тектогенезу в кам’яновугільний період.

Третю частину монографії присвячено питанням палеогеографії, зокрема реконструкції розподілу суші й моря, визначенню живильної провінції та відтворенню фізико-географічних умов осадконакопичення.

Завантажити PDF

Геологічна будова вугленосних світ Центрального району Донбасу (Головна антикліналь) (1954)

Фациальная блок-диаграмма интервала К₉ — L₁, включающего пачку ниже пласта К₇⁴н и песчаники ниже пластов k₇⁴в, k₇⁵, k₈в. Центральный район. 1954 г. Фаціальна* блок-діаграма інтервалу К₉ — L₁, що охоплює пачку нижче пласта К₇⁴н та пісковики нижче пластів k₇⁴в, k₇⁵, k₈в. Центральний район. 1954 р. 

Схему було виготовлено до статті Феофилова А.П. и Яблоков В.С. Особенности строения песчаных толщ аллювиального генезиса в свитах С₂⁵, С₂⁶ и С₂⁷ Центрального района Донбасса (Труды ИГН. Вып. 151, 1954. С. 117-171).

Вивчення будови вугленосних світ у Центральному районі проводилося не за кернами бурових свердловин, як в інших районах, а шляхом детального опису квершлагів** шахт. Шахти розташовані на південному та північному крилах Головної антикліналі, де всі світи залягають із крутим (60–70°) падінням шарів, що наочно демонструє подана схема.

Опис квершлагів здійснювався переважно В. С. Яблоковим і А. П. Феофиловою, за участі на окремих шахтах М. І. Ритенберга та П. П. Тимофєєва. Загалом на 11 шахтах Головної антикліналі (шахти: ім. Ворошилова, 4/5-Микитівка, ім. Румянцева, ім. Калініна, Ново-Кондратьєвка, Юнком, «Красный Октябрь», ім. К. Маркса, ім. Сталіна, ім. Леніна, шахта 19/20) авторами було описано понад 11 км квершлагів, за якими складено літологічні розрізи в масштабі 1:200. Уздовж північного та південного крил антикліналі побудовано літолого-фаціальні профілі з вертикальним масштабом 1:1000.

* Фаціальна карта (або літолого-фаціальна карта) — це геологічна карта, що відображає поширення типів осадів (фацій), їхній склад, умови утворення та просторові зміни в межах певного стратиграфічного інтервалу, відтворюючи давні геологічні обстановки, такі як морські мілководдя, річкові заплави або пустелі, з використанням умовних позначень для зображення порід (піски, глини, вапняки) та їхніх характеристик, що має важливе значення для пошуку корисних копалин.

** Квершлаг – горизонтальна або похила гірнича виробка, яка не має безпосереднього виходу на земну поверхню та пройдена навхрест простягання покладу корисної копалини.

Завантажити (3,79 мб, 2 315 x 2 500 px)

Якжин А.А. Геологическое строение и некоторые вопросы минерализации Нагольного кряжа (Труды Института геологических наук. Вып. 65, 1952)

Якжин А. А. Геологическое строение и некоторые вопросы минерализации Нагольного кряжа. Москва: Академия наук СССР, 1952. 72 с. (Труды Института геологических наук. Вып. 65. Серия рудных месторождений, №14).

«Нагольный кряж находится в Донецком бассейне и представляет собой ряд параллельных возвышенностей, вытянутых в северо-западном направлении вдоль реки Нагольной.

В результате геологических исследований последнего времени получен обширный геологический материал, освещающий структуру рудных участков, парагенетические особенности руд и т.п. Настоящая работа является попыткой обобщить результаты геологического изучения Нагольного кряжа, с учетом всех данных, полученных за последние годы.

Геологическое строение Нагольного кряжа достаточно полно описано в общих работах по Донецкому бассейну, поэтому здесь приводится лишь краткая характеристика стратиграфического разреза, а основное внимание уделено проявлениям магматической деятельности, структурам и вопросам минерализации. Для решения последних произведено детальное минералогическое изучение рудных жил в горных выработках, а также старых отвалов, просмотрено при микроскопических исследованиях большое количество прозрачных и полированных шлифов пород и руд, обработана большая коллекция камней, выполнены химические анализы минералов».


Завантажити PDF

Юрк Ю. Золото в Донбасі (Радянська Академія № 2 (82), 1935)

Карта рудних жил Нагольного кряжу, 1935 р.

Юрк Ю. Золото в Донбасі. Радянська Академія (Київ). 1935. № 2 (82) (15 лютого). С. 3.

Стаття геолога Юрія Юрійовича Юрка про поклади золота на Нагольному кряжі та історію його видобутку з кінця XIX століття, зокрема капіталістом А. М. Глєбовим, опублікована в газеті «Радянська Академія» у 1935 році.

Залесский М.Д., Чиркова Е.Ф. О выделении калиново-мироновской серии в разрезе каменноугольных осадков Донецкого бассейна (Труды геологического института. Том 2, 1932)

Залесский М. Д., Чиркова Е. Ф. О выделении калиново-мироновской серии в разрезе каменноугольных осадков Донецкого бассейна. Труды геологического института. 1932. Том II. С. 205-206. 

«Изучение нами состава и изменения ископаемой флоры каменноугольных отложений Донецкого бассейна по геологическим горизонтам в Бахмутской котловине привело нас к следующим интересным результатам. Как известно, пограничным известняком между свитами C₃³ и РС₁, по Ф. Н. Чернышеву и Л. И. Лутугину, принимается известняк Р₁, проводимый на планшетах детальной геологической карты Донецкого каменноугольного бассейна IV—22, V—21 и V—22, т. е. в районах сел Троицкого и Луганского по левому берегу р. Лугани, сейчас же над каменоломнями, работающими для производства точил у с. Троицкого, откуда переходит на правый берег р. Лугани и протягивается мимо крестьянских шахт указанного села через балки Криничную, Сухой Яр, Скелевую к югу, проходя на параллели ст. Дебальцево к западу от нее. Н. Н. Яковлев проводит границу между свитою C₃³ и своею араукаритовою толщею немного выше, а именно по известняку P₄(f), основываясь, видимо, на палеоботанических данных, опубликованных в свое время Н. Григорьевым. Нашими исследованиями выяснено, что ископаемая флора, встреченная под известняком Р₄ в Калиновой балке та же, что и в Сухом Яру, ниже известняка Р₁».

Завантажити PDF

Жемчужников Ю.А. (ред.) Аллювиальные отложения в угленосной толще среднего карбона Донбасса (Труды Института геологических наук. Вып. 151, 1954)

Аллювиальные отложения в угленосной толще среднего карбона Донбасса.  Сб. статей под ред. Ю. А. Жемчужникова и В. С. Яблокова. Труды Института геологических наук. 1954. Вып. 151. Угольная серия (№5). 295 с.

Збірник присвячений опису алювіальних відкладів у деяких вугленосних свитах середнього карбону Донбасу. Матеріалом слугували дослідження, проведені авторами збірника в Донбасі під керівництвом Ю.А. Жемчужникова та В.С. Яблокова.

Природно, що під час розв’язання основного завдання — з’ясування загальних умов і закономірностей накопичення вугленосної товщі та вугільних пластів Донбасу — необхідно було приділити велику увагу умовам формування різноманітних, часто потужних і добре відомих усім місцевим геологам піщаних товщ, які інколи навіть мають власні назви, наприклад: «тютюнкові пісковики», «лисячі пісковики», «боковські», «рубіжні» тощо («табачковые песчаники», «лисьи песчаники», «боковские», «рубежные»). Від розв’язання цих питань значною мірою залежали ті загальні уявлення про обстановки осадконакопичення в середньому карбоні, які поступово формувалися у нас під час робіт у різних районах Донбасу.

ЗМІСТ:

Предисловие
Жемчужников Ю.А. О возможности и условиях захоронения аллювиальных осадков в ископаемых толщах
Ботвинкина Л.Н., Феофилова А.П., Яблоков В.С. Изучение текстур и условий залегания новейших аллювиальных и некоторых других отложений в низовьях реки Дона и на побережье Азовского моря
Тимофеев П.П. Аллювиальные отложения и связанные с ними эрозионные размывы в угленосных свитах среднего карбона юго-западной окраины Донбасса
Феофилова А.П. и Яблоков В.С. Особенности строения песчаных толщ аллювиального генезиса в свитах С₂⁵, С₂⁶ и С₂⁷ Центрального района Донбасса
Ботвинкина Л.Н. Строение и формирование древних аллювиальных отложений в свитах С₂⁵, С₂⁶, С₂⁷ Главной синклинали Донбасса
Ритенберг М.И. и Тимофеева З.В. Аллювиальные фации свит С₂⁵ — низов С₂⁷ северной окраины Донбасса
Феофилова А.П. О месте аллювия в циклах осадконакопления разного порядка и времени его образования
Жемчужников Ю.А. Основные выводы из изучения аллювиальных накоплений в угленосной толще Донецкого бассейна
Литература

Завантажити PDF

Карта Новороссийских губерний с показанием мест нахождения предметов каменного и бронзового периодов, а также курганов с предметами исторического времени (Бурачков П.О., 1885)

Карта предполагаемых линий железных дорог в Юго-восточной России (1867-1868)

Карта предполагаемых линий железных дорог в Юго-восточной России. Карта проєктованих залізничних ліній у Південно-Східній Росії, 1867-1868 рр. Масштаб: 20 верст в дюймі (1:840 000).

Карта датується 1867–1868 роками — від передачі концесії на будівництво залізниці до Азовського моря до початку її реалізації Самуїлом Поляковим. Окрім проєктованих залізничних ліній, на карті кольорами позначено геологічні формації (кам'яновугільну, пермську алебастру, а також кам'яновугільні копальні, родовища залізної руди та лісові масиви: чорний (листяний) і червоний (хвойний) ліс.

Завантажити (17,1 мб, 5 265 x 5 559 px)

Карта проєктованої Криворізької (Західно-Донецької) залізниці (1870-ті рр.)

Карта проєктованої Криворізької (Західно-Донецької) залізниці, 1870-ті рр. Топографічна основа: Військово-топографічна карта Російської імперії (триверстова), лист XXVII-16. Масштаб: 3 версти в англійському дюймі (1:126 000).

За інформацією, наданою краєзнавцем і дослідником історії залізничного транспорту Донбаса Павлом Белицьким, карта відображає проєктовану Криворізьку (Західно-Донецьку) залізницю. Курахівсько-Рутченківська лінія (позначена синім) на той час вважалася існуючою, хоча ділянка від станції Руднична до Курахівки фактично не функціонувала.

Курахівсько-Рутченківську залізницю та напівстанцію Руднична будувало «Гірниче і промислове товариство на півдні Росії» у 1874–1875 рр. Варіанти маршруту Криворізької (Західно-Донецької) лінії опрацьовувалися протягом 1874–1881 рр. Гірничий інженер Микола Авдаков у 1888 р. згадував про варіант її прокладання в обхід Курахівської гілки. Таким чином, надана схема відображає трасу (позначена червоним), яку розглядали наприкінці 1870-х років.

Водночас Катеринославський губернатор І. Дурново вже у 1876 р. обґрунтував доцільність маршруту Ясинувата — Синельникове, яким залізниця проходить нині. Проєкт цієї траси був розроблений у 1881 р. на основі досліджень 1876 р. У 1882 р. Криворізька залізниця, що будувалася, отримала назву Катерининська залізниця.

Завантажити (24,7 мб, 7 813 x 5 961 px)