Черных Е.Н. Обследование медных рудников Донбасса («Археологические открытия 1969 года», 1970)

Черных Е. Н. Обследование медных рудников Донбасса. Археологические открытия 1969 года. М.: 1970. С. 292-293.

«В мае 1969 г. было проведено кратковременное обследование двух из 34 известных медных рудопроявлений Донецкого бассейна, расположенных в пределах Донецкой и Луганской областей. Это были самые крупные из рудопроявлений: Картамыш на окраине хут. Красное Озеро Лисичанского р-на Луганской обл. и Горелый Пень в пределах пос. Медная Руда Артемовского р-на Донецкой обл. Удалось установить, что указанные рудопроявления обладали значительной окисленной зоной, представленной малахитом и азуритом. Собраны многочисленные образцы руд для их спектрального анализа. Археологические разведки ближайших окрестностей рудников к положительным результатам не привели. Древние разработки, которые можно предполагать на этих месторождениях, полностью снесены горными работами XIX—XX вв.

Кроме того, была проведена разведка в окрестностях с. Клинового (бывший хут. Клиновый), расположенного в трех километрах к востоку от рудопроявления Горелый Пень. По сведениям, восходящим к 1869 г. и затем прочно укрепившимся в археологической литературе, здесь имелись весьма заметные остатки древнего металлургического производства в виде горы шлаков. Наша разведка этого наблюдения не подтвердила. Те же шлаки, которые разбросаны в окрестностях села, относятся к современному производству и издавна ввозились сюда, по сведениям местных жителей, со ст. Мироновка».

Завантажити PDF

Хотинський Є.С. Що криє в собі кам’яне вугілля («Хемія та Війна», 1925)

Хотинський Є. С. Що криє в собі кам’яне вугілля. Кам'яновугляна смола та вживання її в хемічній промисловості для мирних і військових цілів. / проф. Е. С. Хотинський. Павлоград: Державне видавництво України, 1925. 88 с. (Науково-популярна бібліотека. Серія „Хемія і Війна“).

У 1925 році професор Євген Семенович Хотинський — знаний український хімік-органік і викладач Харківського університету — написав невелику, але надзвичайно змістовну книжку «Що криє в собі кам’яне вугілля».

Книжка «Що криє в собі кам’яне вугілля» розповідає про кам’яновугільну смолу — надзвичайно важливу сировину, з якої добувають барвники, ліки, вибухівку, отруйні речовини й багато іншого. Хотинський показує, як із звичного палива народжується хімія, що змінює хід промислового розвитку, медицини й навіть воєнної справи.

Цей нарис — приклад вдалої популяризації науки: лаконічно, зрозуміло, з увагою до широкого читача. Книжка входить до серії «Хемія та війна» і чудово ілюструє, як глибоко хімія проникає в усі сфери життя — як мирного, так і воєнного. У передмові автор пише: «Найважливішою сировиною для виробництва фарб, вибухових і отруйних речовин, лікарських засобів тощо є кам’яновугільна смола. Її можна вважати основою всієї хімічної промисловості, що працює з органічними сполуками. Саме тому цей нарис присвячено кам’яновугільній промисловості».

Завантажити PDF
Джерело: Педагогічний музей України

Опыт применения конических грохотов на углеобогатительных фабриках Донбасса (1978)

Жовтюк Г.В. Опыт применения конических грохотов на углеобогатительных фабриках Донбасса / Г.В. Жовтюк, Т.Г. Фоменко, В.С. Бутовецкий, К.А. Соснов. М.: ЦНИЭИуголь, 1979. 20 с. (Серия «Обогащение и брикетирование угля»).

«Институтом «УкрНИИуглеобогащение» разработаны и внедрены на многих фабриках Донбасса конические грохоты типа ГК (70 штук) взамен грохотов и классификаторов, которые применяются для обесшламливания мелкого угля перед отсадкой и для предварительного обезвоживания мелкого концентрата.

Для обесшламливания мелкого угля перед обогащением применяются сдвоенные и строенные конические грохоты ГК-1,5 (производительность односекционного грохота по твёрдому составляет 95–102 т/ч), а для обезвоживания мелкого концентрата отсадочных машин — ГК-3 и ГК-6.

Конические грохоты имеют более высокую удельную производительность, чем подвижные грохоты — до 20 т/м³·ч по твёрдому. На подвижных грохотах в тех же условиях производительность составляет не более 6,0 т/м²·ч по твёрдому, по пульпе — 20 м³/м²·ч.

Конические грохоты более надёжны в эксплуатации, чем подвижные: они не имеют электропривода, не являются источником шума и динамических нагрузок на перекрытия, не требуют частых ремонтов, просты в изготовлении и обслуживании. Конические грохоты имеют малые габаритные размеры и хорошо компонуются с существующим оборудованием углеобогатительных фабрик».

Завантажити PDF

План и разрез ртутного рудника Товарищества А.А. Ауэрбах и Ко (1888)

План и разрез ртутного рудника Товарищества А.А. Ауэрбах и Ко. План є додатком до праці гірничого інженера та підприємця, співзасновника товариства ртутного виробництва Олександра Андрійовича Ауербаха «Описание ртутного рудника и завода, принадлежащих товариществу А. Ауэрбаха и Ко». Ця праця надрукована у II томі Гірничого журналу за 1888 рік. Видання: Типографія і хромолітографія А. Траншеля, С.-Петербург. Масштаб плану: 100 сажнів в дюймі (1:8 400).

У 1885 році гірничий інженер і підприємець Олександр Андрійович Ауербах разом з відкривачем родовища, гірничим інженером Аркадієм Васильовичем Міненковим заснував перший у Російській імперії ртутний завод поблизу станції Микитівка Бахмутського повіта, на території сучасної Донеччини. Відкриття родовища киноварі — ртутної руди — перетворило цей малозаселений степовий регіон на важливий промисловий центр. Упродовж трьох років тут були зведені шахти, обжигові печі, сортувальна фабрика, лабораторія, склади, водозбірні споруди, а також житло для понад тисячі робітників і службовців.

Завод, який почав роботу в кінці 1886 року, швидко розвивався й у 1888 році вже виробляв до 8–8,5 тисяч пудів ртуті на рік (понад 130 тонн). Підприємство використовувало передові технології того часу: електричне освітлення (лампи Сіменса), парові машини для рудопідйому і сортування, систему уловлювання парів ртуті й водяного охолодження за проєктом інженера Чермака. Продукція заводу реалізовувалась як у Росії, так і за її межами.

До публікації в «Гірничому журналі» було додано спеціальний план і геологічний розріз родовища. На плані показано повну схему території підприємства: розташування шахт (№ 1–4 та капітальна шахта «Софія»), підземні виробки на горизонтах 7, 14 і 20 сажнів, сортувальна фабрика з трирівневою структурою, обжигові печі (шахтні, відбивні та піч Чермака), холодильники, димарі та камери осадження парів ртуті. Зображено також водозбірний ставок, естакади, рельсові шляхи, лабораторію, склад ртуті, а також житлову та побутову інфраструктуру: будинки для службовців, казарми для робітників, лазню, їдальню, пекарню, крамницю, стайню, скотарню та бойню.

Завантажити (22,2 мб, 4 284 x 5 750 px)

Миненков А.В. Ртутные руды в Донецком бассейне (1884)

Миненков А. В. Ртутные руды в Донецком бассейне / Ар. Миненков. Харьков: Тип. К.П. Счасни, 1884. 19 c.

Кобелев М.В. Карстовые явления на южной окраине Донбасса и их возраст (Известия Академии наук СССР. Серия географическая, № 1, 1963)

Карстова печера на правому березі річки Сухої Волновахи, м. Докучаєвськ.

Кобелев М. В. Карстовые явления на южной окраине Донбасса и их возраст. Известия Академии наук СССР. Серия географическая, 1963, № 1. С. 73-77.

Ковалевский Е.П. Геогностическое обозрение Донецкаго горнаго кряжа (1829)

Ковалевский Е. П. Геогностическое обозрение Донецкого горного кряжа. / Соч. Е. Ковалевскаго. СПб.: Тип. Экспедиции заготовления гос. бумаг, 1829. 86 с., 3 л. карт, план.

У 1827 році в «Гірничому журналі» була опублікована стаття Євграфа Петровича Ковалевського (1790–1867) «Опыт геогностических исследований в Донецком горном кряже». Ця праця вивела Ковалевського в перші ряди дослідників цього регіону. У статті вперше були окреслені межі кряжа (названого ним саме «Донецьким») і подано характеристику його внутрішньої будови.

У 1829 році в тому ж журналі вийшла фундаментальна праця «Геогностическое обозрение Донецкаго горнаго кряжа», яка майже одночасно була видана окремою книгою. У ній Ковалевський звернув увагу не лише на наукову цінність досліджень, а й на економічну доцільність промислового освоєння корисних копалин. Систематизуючи зібрані матеріали, учений виокремив три типи вугілля — коксівне, антрацит і худе — і вказав місця їхнього поширення. Також він детально описав розташування інших корисних копалин.

Видання містить петрографічну карту Донецького гірського кряжа, складену Євграфом Ковалевським за результатами спостережень і відкритті в 1823 та 1827 років, а також геогностичний розріз пластів у напрямку від р. Нагольної до Лисичого буерака і геогностичне зображення кам’яновугільного родовища біля Лисичого буерака.

Завантажити PDF

Устав Государственного треста электрических станций Донецкого каменноугольного бассейна «Донбассток» (1930)

Устав Государственного треста электрических станций донецкого каменноугольного бассейна — «Донбассток». Утвержден ВСНХ СССР 24 января 1930 г. Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР за 1930 г. № 12. Отдел второй. С. 197-203.

О переименовании Государственного треста «Луганскантрацит» и о соответствующем изменении его устава (1930)

О переименовании Государственного треста «Луганскантрацит» и о соответствующем изменении его устава. Утверждено ВСНХ СССР 13 февраля 1930 г. Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР за 1930 г. № 12. Отдел второй. С. 212.

«Вища Рада Народного Господарства Союзу РСР постановляє:

1. Перейменувати Державний трест антрацитової промисловості Луганського району Донецького басейну — «Луганськантрацит» у Державний Донецький антрацитовий трест «Донбасантрацит».

2. Викласти заголовок та § 1 статуту «Луганськантрациту» (Зб. законів СРСР, 1930 р., від. II, № 3, ст. 32) у такій редакції:

Статут Державного Донецького антрацитового тресту «Донбасантрацит»

§ 1. Для експлуатації антрацитових родовищ Донецького басейну засновується на підставі постанови Ради Праці та Оборони від 24 грудня 1929 р. та Положення про державні промислові трести від 29 червня 1927 р. (Зб. законів СРСР, 1927 р., № 39, ст. 392) Державний Донецький антрацитовий трест «Донбасантрацит», що входить до складу Всесоюзного об'єднання кам’яновугільної промисловості «Союзвугілля» ВРНГ Союзу РСР».

Завантажити PDF

Устав Государственного треста каменноугольной промышленности Луганского района Донецкого бассейна «Луганскуголь» (1929)

Устав Государственного треста каменноугольной промышленности Луганского района Донецкого бассейна «Луганскуголь». Утвержден ВСНХ СССР 26 декабря 1929 г. Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР за 1930 г. № 3. Отдел второй. С. 39-44.

«Для експлуатації кам’яновугільних родовищ Донбасу створюється, на підставі постанови Ради Праці та Оборони від 24 грудня 1929 року та Положення про державні промислові трести від 29 червня 1927 року (Зіб. Зак. Союзу РСР 1927 р., № 39, ст. 392), Державний трест кам’яновугільної промисловості Луганського району Донецького басейну «Луганськвугілля», що підпорядковується Вищій раді народного господарства Союзу РСР.

«Луганськвугілля» створюється внаслідок поділу Донецького державного кам’яновугільного тресту з виробництва та продажу кам’яного вугілля і антрациту «Донвугілля» на п’ять промислових підприємств: Державний трест кам’яновугільної промисловості Луганського району Донецького басейну «Луганськвугілля», Державний трест кам’яновугільної промисловості Артемівського району Донецького басейну «Артемвугілля», Державний трест кам’яновугільної промисловості Шахтинського району Донецького басейну «Шахтвугілля», Державний трест кам’яновугільної промисловості Сталінського району Донецького басейну «Сталінвугілля», Державний трест антрацитової промисловості Луганського району Донецького басейну «Луганськантрацит».

Управління тресту розташоване в місті Кадіївка Луганського округу УСРР».

Завантажити PDF